(12.08.1940–19.06.2016).

Художник-декоратор, постановник трюків, каскадер.

Закінчив Московський автомеханічний технікум і Севастопольський інститут приладобудування.

Брав участь у створенні вітрильних човнів для фільмів як розробник конструкцій за ескізами художників-постановників і як художник човнів.

Риболовецький вітрильно-дизельний човен «Клім Ворошилов» було перероблено на бригантину «Іспаньйола» для стрічки «Острів скарбів» (1971). Човен пізніше було задіяно у фільмах «Життя та дивовижні пригоди Робінзона Крузо» (1972) та «Русалчині мілини» (1988).

У 1978 році для фільму «Нові пригоди капітана Врунгеля» риболовецьку фелюгу переобили на шхуну.

Для фільму «Подорожній» («Странник», 1987) старий сейнер було перероблено на 3-мачтовий шлюп «Схід».

Для «Одіссеї капітана Блада» (1991) «Схід» перебудували на піратський фрегат «Арабелла», а зі звичайного сейнера Валерій Павлотос зробив галеон «Ля фудр».

Також «Схід» був задіяний у фільмах «Бранець Європи» (1989), «Царське полювання» (1990). У 1991 році шлюп було переобладнано на пароплав-фрегат для стрічки «Серця трьох».

На цьому човні знімали фільми «Панове артисти» (1992), «На муромському шляху» (1993), «Простодушний» (1994), «Геллі та Нок» (1994) та «Роксолана» (1995).

Одна із останніх робіт Валерія Павлотоса – колісний пароплав для фільму Нікіти Міхалкова «Сонячний удар» (2014).

Валерій Павлотос був постановником трюків у фільмах «Москва – Кассіопея» (1973), «Отроки у всесвіті» (1974), «Ліловий шар» (1987), «Міо, мій Міо» (1987).

У січні 2011 року в Сімферополі вийшла друком його книга «Рождены, чтоб сказку сделать… Полвека в кино».

Довгі роки Валерій Павлотос був головою Кримського відділення Національної спілки кінематографістів України.

Після анексії Криму у 2014 році очолив Кримське регіональне відділення Спілки кінематографістів Росії.

Помер 19 червня 2016 року.