Дзвінки

Rings

Режисер Ф. Хав’єр Гутьєррес
В ролях: Матільда Анна Інгрід Лутц, Алекс Роу, Лаура Віґґінс, Еймі Тіґарден, Джонні Галекі, Вінсент Д’Онофріо
Paramount Pictures, США, 2017 рік

Від 2 лютого 2017 року в українських кінотеатрах іде фільм жахів «Дзвінки» – неочікуване і необтяжливе продовження оригінального японського фільму «Дзвінок» Хідео Накати та американського рімейку цього фільму, виконаного Гором Вербінським, яким – в Японії та США – Хідео Наката свого часу зняв продовження, зробивши спроби завершити «дзвінкі» жахи – у випадку фільмів жахів (і бажання Голівуду на них заробляти), як відомо, марні.

Продовження

inferno

Інферно

Режисер Рон Говард
У ролях: Том Генкс, Фелісіті Джонс, Ірфан Хан, Бен Фостер, Омар Сі
Sony Pictures, США, 2016 рік

Від 13 жовтня 2016 року в українському кінопрокаті йде трилер «Інферно» – третя частина пригод професора Роберта Ленгдона, вигаданого письменником Деном Брауном й інтелігентно втіленого Томом Генксом – вельми привабливого для глядачів героя, який у творах мистецтва минулих епох – головно Відродження – бачить сліди минулих і сучасних таємних змов, тим самим розчакловуючи складну у своїй неосяжності таємницю творчості великих майстрів і перетворюючи її на утилітарний засіб секретної комунікації, зрозумілий усім своїм прагматизмом.

Продовження

duelist

Дуелянт

Режисер Олексій Мізгірьов
У ролях: Петро Федоров, Володимир Машков, Юлія Хлиніна, Мартін Вуттке, Франциска Петрі
Columbia Pictures, Росія, 2016 рік

Від 29 вересня 2016 року в українському кінопрокаті йде костюмний фільм Олексія Мізгірьова «Дуелянт» – російська стрічка, дубльована українською мовою і демонстрована під егідою Columbia Pictures: історія дуелянта-бретера, який намагається помститися за давню образу всесильному ворогу в лаштунках вигаданого Санкт-Петербурга ХІХ сторіччя.

Йде стрічка в Україні в кінотеатрах не усіх – окремі заклади ще від 2014-го відмовилися брати російські фільми до своїх програм, інші – дозволяли собі демонструвати російське кіно лише у випадку із аполітичними романтичними комедіями або фантастичними стрічками, які не торкаються політичних реалій нашого часу, ретельніше добираючи афішу. «Дуелянт» не потрапив до репертуару саме таких – і в цьому є доволі цікавим випадком, адже на позір – цілком полишений актуальності, заглиблюючись у вигаданий простір російсько-імперської історії ХІХ століття.

Простір, що, за словами продюсера Олександра Роднянського, сказаними під час зйомок, мав би нагадувати Лондон ХІХ століття, вигаданий нещодавно Гаєм Річі для пригод Шерлока Холмса. Сам пан Роднянський напередодні прем’єри зізнався, що пізніше жалкував про це порівняння, адже через нього від «Дуелянта» почали – цілком хибно – очікувати схожого за духом кіно. Особисто мені фільм, щоправда, і за духом, і за візуальними відчуттями, скоріше, нагадав про вигаданий Пітофом Париж у «Відоку» – через свідому, показову, певною мірою гордовиту штучність масштабно створеного простору, в якому діють герої, так само, зрештою, обираючи для себе максимально сильні – аж до штучності – емоції.

За сюжетом професійний дуелянт Яковлєв (Петро Федоров) заробляє на життя, беручи участь в поєдинках і ефектно вбиваючи суперників у вигадливих дуелях на замовлення інших людей, які хочуть їм смерті, але не хочуть ризикувати власним життям. При тому він живе під чужим ім’ям дворянина (не був би дворянином – не міг би битися на дуелях), ховаючи таїну власного імені – збезчещеного, втраченого. Герой шукає можливості якщо не поновити власне дворянство, то принаймні помститися всесильному темному володарю Санкт-Петербурга графу Беклемішеву (Володимир Машков) – тому, хто й кинув його в безіменне існування, перетворивши на машину для вбивств.

Фаталістична безстрашність дуелянта, який бачить смерть і готовий іти до неї, постає уже у першій – інаугураційній – сцені фільму, де під час дуелі учасники обирають з двох пістолів один заряджений. І, звичайно, такий виявляється в руках у Яковлєва, який, дочекавшись пострілу у нього – якого, звичайно, не відбувається, – своїм упевнено вбиває суперника. А потім, спокійно йдучи до виходу із приміщення, де відбувалася дуель, забуває у дорого занедбаному художниками-постановниками інтер’єрі свій циліндр і обмінюється репліками із секундантом убитого, який його проклинає. (Із циліндром, на відміну від суперника Яковлєва, усе буде в порядку – далі він знову опиниться на голові героя).

Таких сцен – із яскравою напругою пострілів у Яковлєва, що оминають героя, і пострілів самого Яковлєва, що влучають у ціль, мальовничо розбризкуючи кров жертв вигадливими інтер’єрами, – у фільмі чимало. І вони тут головні, ефективно експлуатуючи напругу, запроваджену свого часу Гелою Баблуані у майстерному чорно-білому трилері про російську рулетку «13». Власне, все пов’язане із розгортанням інтриги, що відбувається між сценами фізичної дії героя (а також сценами його фізичної бездіяльності, коли він п’є бруднуватий віскі), виглядає у вигаданому кінематографічному просторі «Дуелянта» другорядним – і надміру силуваним.

Цьому сприяє пафос акторської гри, яка тяжіє до ефекту (афекту) перебільшення – саме у поєднанні зі створеним екранним світом і музичним супроводом. При тому актори самі по собі, окремо, виглядають доволі природно і впевнено, психологізуючи, наскільки це можливо, власні екранні вчинки і знаходячи механізми їх виправдання. Володимир Машков у ролі графа Беклемішева дещо іронічно створює образ демонічний – людини лицемірної, самозакоханої, свідомої власної темної сили, заснованої на безпринципності, й водночас сповненої жаги життя – і страху смерті. Петро Федоров традиційно кривить безмежною напругою лице, але, можливо, робить це найбільш стримано за свою екранну кар’єру, виявляючи не лише нерв поверхової емоції, а й бодай певну глибину. Стримано демонструють свої акторські таланти запрошені європейські зірки Мартін Вуттке і Франциска Петрі – розширюючи простір російської фантазії німецькомовним професіоналізмом.

Фантазії, адже у «Дуелянті» відбувається не осучаснення російської історії ХІХ століття, не її адаптація із використанням прийомів, адекватних чинним екранним практикам сприймання світу, а створення історії паралельної – заснованої на поверхово схоплених образах минулого часу, використаних для створення духовно-порожнього готичного екранного простору, яким керують культурні практики і коди кінця ХХ століття (в декількох сценах герої, наприклад, кохаються у кареті так, ніби це спортивне авто), а також – попри заявлену аполітичність історії – актуальні російські політичні норми. Їх непоказна, але відчутна екранна з’ява, проявлена у моральній амбівалентності, а власне – лицемірстві – переважної більшості персонажів, напевне, якнайкраще пояснює бажання низки кінотеатрів відсторонитися від прокату стрічки.

Лозунг «Дуелянта» «На темному боці честі», широко розміщений на афішах, до речі, вже сам по собі підкреслює цей феномен своєрідно схопленого авторами розуміння честі, якою, виявляється, можна безкінечно маніпулювати – у тому числі для власної вигоди, знаходячи «честь» у безчесних вчинках.

Це стосується – нехай і меншою мірою – головного героя, що шукає помсти, йдучи до неї ницими актами насильства, але при тому намагаючись саму головну відплату реалізувати за правилами. Це стосується і графа Беклемішева, що просто маніпулює питанням честі для досягнення власних цілей. Це стосується і тих дворян, які разом із ним цілком стають на шлях зла, від честі відмовившись. Це стосується, зрештою, всього російського (ледь не написав – радянського) дворянства, посталого у фільмі масою-стадом, що сліпо рушить за маніпуляторами, вважаючи при тому, що чинить по совісті.

В тому режисер Олексій Мізгірьов надає портрет не минулого, а сучасного російського світу. Позбавлений, втім, жорстких моральних оцінок. Навпаки, такий, що історико-костюмною силою перетворює безчестя на задавнену, вкорінену норму російського життя, безпосередньо пов’язану із вищими цінностями – цінностями, які, здавалося б, мали заперечувати її, поставати проти неї.

Насамкінець, кілька живих вражень від кіно – самого показу.

Головну дуель у «Дуелянті» весь сеанс вела мала дитина, яка змагалася із фільмом. Спершу прекрасно перекладала здивованою російською кожну дубльовану українською мовою фразу, аби потім – ближче до другої половини стрічки – голосно запитати «А почему так скучно? Ведь правда, почему так скучно?»

Коли ж – уже ближче до фіналу – хижо вишкірений образом Яковлєва Петро Федоров поліз злягатися із тендітною героїнею Юлії Хлиніної, розкриваючи глядачам її малі груди та інші деталі тілесного, дитячий голос голосно повідомив: «Мама, ничего не видно!»

А потім, на титрах, коли зала встала, хутко ідучи сходами – у півтемряві продюсерських фамілій, що блимали з екрана, – у бік виходу, ще запитав: «А почему не включают свет?»

Відповідей немає.

Сергій Васильєв

deepwater-horizon

Глибоководний горизонт

Режисер Пітер Берг
У ролях: Марк Волберг, Курт Рассел, Джон Малкович, Джина Родрігез, Кейт Гадсон та інші
Lionsgate, США, 2016 рік

Від 29 вересня 2016 року в українському прокаті демонструють фільм-катастрофу «Глибоководний горизонт», присвячену жахливій аварії на нафтовій платформі у Мексиканській затоці, яка відбулася у квітні 2010-го, спричинивши найбільший вилив нафти в історії США. Продовження

bridgetjonesbaby

Дитина Бріджит Джонс

Режисер Шерон Магуайр
У ролях: Рене Зеллвегер, Колін Ферт, Патрік Демпсі, Емма Томпсон
Universal Pictures, США, 2016 рік

Від 15 вересня 2016 року в широкому українському кінопрокаті – так само як і в світовому – демонструють комедію «Дитина Бріджит Джонс», третю романтико-комедійну інсталяцію з життя британської героїні, що сповідає свої інтимні тривоги власному щоденнику – а з ним і захопленим глядачам. Продовження

sully_eastwood

Саллі

Режисер Клінт Іствуд
В ролях: Том Генкс, Аарон Екхарт, Лора Лінні
США, 2016 рік, Warner Bros.

Заснована на реальних подіях драма «Саллі» Клінта Іствуда, що з 8 вересня 2016 року йде українським прокатом, розпочинається зі сцени, якої в реальності не було, але яка – в силу імовірності – мала би бути. Пасажирський літак зі 155 особами на борту, в якого відмовили обидва двигуни, намагається, пролетівши над Нью-Йорком, дістатися рятівної злітної смуги, але сила тяжіння забирає його донизу – до зіткнення із будинками. Вибухаючи вогнем, руйнуваннями і болісними спогадами 11 вересня 2001-го – трагедії Світового торгівельного центру, напередодні 15-их рокових якої стрічка й іде у кінотеатрах. Продовження

Верховна Рада не змогла розглянути законопроект про державну підтримку кіно в рамках пленарних засідань Четвертої сесії

15 липня 2016 року Верховна Рада України завершила пленарні засідання Четвертої сесії, так і не розглянувши у залі засідань у другому читанні проект закону №3081-д «Про державну підтримку кінематографії в Україні».

Нагадаємо, що узгоджений з урахуванням численних правок текст законопроекту Комітет Верховної Ради з питань культури та духовності підтримав 14 червня 2016 року.

Продовження

Держкіно виграло суди у «Стар Медіа» щодо заборони серіалів «Бомба» і «Мисливці за караванами»

Кінокомпанія «Стар Медіа» звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовами до Державного агентства України з питань кіно, у яких просила суд зобов’язати агентство прийняти рішення про державну реєстрацію серіалів «Бомба» (реж. О. Фесенко, 2013) та «Мисливці за караванами» (реж. С. Чекалов, 2010) і оформити та видати на них відповідні прокатні посвідчення на право розповсюдження та демонстрування фільмів.

23 червня 2016 року суд відмовив у задоволенні обох позовів кінокомпанії, зважаючи на те, що «Стар Медіа» до того не оскаржувала у судовому порядку ані скасування агентством державної реєстрації зазначених серіалів, ані подальшу відмову Держкіно видати на них нові прокатні посвідчення або ж переглянути власне рішення. Відтак, заборона на демонстрування та розповсюдження вказаних серіалів в Україні триває.

Продовження

Відбувся показ документальної стрічки Марка Джонатана Гарріса та Олеся Саніна «Переломний момент»

1467619817

28 червня 2016 року колишній прем’єр-міністр України Арсеній Яценюк поділився власними враженнями про документальну стрічку «Breaking point» («Переломний момент»), що її допрем’єрний показ відбувся у Вашингтоні, США.

«“Breaking point”. Вражаюча робота американського режисера, триразового володаря “Оскара” Марка Джонатана Гарріса. Приголомшливий документальний фільм про українську націю, український народ. Про те, як ми боремося за нашу незалежність, за нашу землю і наше майбутнє. Український народ і наша країна заслуговують кращого майбутнього.

Продовження

Суд визнав протиправним рішення Держкіно скасувати прокатні посвідчення російського серіалу «Кухня»

1466665042

25 травня 2016 року Окружний адміністративний суд міста Києва визнав протиправним наказ Державного агентства України з питань кіно №14 від 18 лютого 2016 року щодо визнання недійсними державних посвідчень на право розповсюдження і демонстрування чотирьох сезонів російського серіалу «Кухня».

Позов до Держкіно подало Приватне акціонерне товариство «Телекомпанія “ТЕТ”», що входить до медіахолдингу «1+1 медіа».

Продовження