30 січня 2015 року відбулося засідання Секретаріату правління Національної спілки кінематографістів України, на якому було розглянуто такі питання:

• про стратегію української гуманітарної політики та участь Спілки у її розробленні;
• питання авторського права в діяльності Спілки;
• про заснування кінотеатру українського кіно в Києві;
• про ініціативу щодо створення альманаху сатиричних короткометражних фільмів «Йод»;
• про організацію Фестивалю кінопроектів;
• висунення кандидатури на здобуття премії «Київ» імені Івана Миколайчука.

Перш ніж перейти до обговорення погоджених питань члени Секретаріату поздоровили Мирослава Слабошпицького із безпрецедентним успіхом його ще не знятого фільму «Люксембург»: минулого тижня проект було відзначено нагородами «Global Filmmaking Award» на кінофестивалі Санденс (уперше в історії вітчизняного кіно) та «ARTE International Prize» на ринку ко-продукції Cinemart Роттердамського МКФ. Лишається сподіватися, що стрічка окрім міжнародної підтримки отримає також і державне фінансування та буде створена, адже «Люксембург» є переможцем 7-го конкурсного відбору кінопроектів для формування програми виробництва та розповсюдження національних фільмів 2015-2016 років, проведеного Державним агентством України з питань кіно.

Щодо Стратегії української гуманітарної політики

Про загалом пасивне ставлення влади до підтримки вітчизняної кінематографії та шляхи його подолання говорив у своєму виступі голова Спілки Сергій Тримбач, якому надійшло запрошення представляти НСКУ у міжвідомчій робочій групі з підготовки Стратегії української гуманітарної політики.

Він розповів, що отримав певну реакцію на свій відкритий лист до прем’єр-міністра України Арсенія Яценюка від 22 грудня 2014 року, в якому, нагадаємо, було наголошено на основоположній ролі культури (зокрема, кіно) у творенні міцної держави та неприпустимості скорочення фінансування вітчизняної кінематографії та нехтування питаннями культурної політики. Відповідь на листа, щоправда, надійшла від Держкіно, але активність віце-прем’єр-міністра – міністра культури В’ячеслава Кириленка щодо проблем кіно говорить сама за себе – в його особі ми маємо союзника.

Одначе для того, аби змінити ставлення посадовців до вітчизняного кіно, цього недостатньо. Потрібно повсякчас говорити про кінематографічні справи, чинити відповідний тиск на владу, зазначив Сергій Тримбач. Не в останню чергу саме внаслідок відсутності такого тиску, коли заходить мова про фінансову підтримку кінематографії, у депутатів та урядовців на губах виникають хіба що глузливі усмішки. Якщо журналісти, глашатаї суспільства, мовчать, то ніхто з чиновників і політиків нічого робити не буде. В тому плані показовим була відсутність журналістських запитань про культуру на підсумкових річних прес-конференціях і президента, і прем’єр-міністра, на чому пан Тримбач наголосив у своєму виступі на Нараді з питань розвитку кінематографії, що відбулася 15 січня.

Звичайно, необхідно, щоб не лише ЗМІ, але й представники кіноспільноти висловлювали активну та консолідовану позицію з питань реформування кіноіндустрії та забезпечення державної підтримки кінематографу, доносили її до влади. Депутатський корпус, на жаль, нині є доволі інертним і діє переважно за вказівкою керівників фракцій. Щоб «розворушити» депутатів, потрібно шукати людей, що мають значну суспільну вагу та є активними, одразу починають висловлювати свою позицію, а не чекають, поки їм нададуть слово.

Десять-п’ятнадцять таких людей цілком здатні вплинути на те, щоб змінити ситуацію, зазначив голова Спілки. І такі люди є. Сергій Тримбач розповів деталі неформальної зустрічі В’ячеслава Кириленка із кіномитцями і журналістами, що відбулася 28 січня. Активну участь у ній взяв Святослав Вакарчук, який висловив готовність підтримувати кіно.

Слід також забезпечити присутність українського кіно у вітчизняному телепросторі, оскільки саме телебачення здатне відкрити українському фільму широкий доступ до глядачів. З цього приводу на 17 лютого заплановано проведення спільного засідання із Національною радою з питань телебачення та радіомовлення України. На ньому, зокрема, планується розглянути такі питання:

• прирівняння реклами кінематографії до соціальної реклами;
• створення єдиного реєстру українських фільмів;
• скасування Меморандуму, підписаного телеканалами 2006 року, згідно якого усі радянські фільми прирівнюються до українських;
• наділення Нацради з питань телебачення та радіомовлення правом контролювати дотримання телеканалами закону «Про авторське право та суміжні права».

Питання авторського права у кінематографії

Детальніше на питаннях авторського права у кінематографії в своєму виступі зупинився Тарас Ткаченко, голова комісії з авторських прав. Він розповів, що комісія проводить роз’яснювальну роботу серед молодих режисерів з приводу так званої «типової» угоди, яку їм пропонують підписувати продюсери. Насправді, жодних типових угод згідно законодавства не передбачено. Навпаки, кожен має право самостійно визначати їхні умови.

Тарас Ткаченко повідомив, що комісія розробила орієнтовні вимоги щодо творчих прав режисера, які мають бути передбачені в угоді (зокрема щодо контролю над монтажем і визначення чіткого переліку ситуацій, в яких продюсер може відсторонити режисера від роботи) і пропонує режисерам використовувати їх. Богдан Вержбицький зазначив, що таку просвітницьку роботу слід починати проводити вже серед студентів, які створюють свої перші кінотвори.

Також для убезпечення прав режисерів варто внести зміни до Порядку конкурсного відбору кінопроектів для формування Програми виробництва та розповсюдження національних фільмів, продовжив Тарас Ткаченко. Нині продюсери, що подають на конкурс кінопроекти, зобов’язані представити лише договір із автором сценарію. Тому нерідко режисер, який представляє проект перед Експертною комісією, фактично є «ніхто, і звати його ніяк». Після перемоги проекту продюсери спокійно можуть замінити його на іншого, не втрачаючи при тому права на державне фінансування (так за історію пітчингів було декілька разів, зокрема із Мирославом Слабошпицьким).

Зрештою, це не єдине зауваження, яке можна висловити до чинної процедури відбору кінопроектів. З огляду на це було вирішено розробити комплекс пропозицій щодо покращення Порядку конкурсного відбору та подати їх на розгляд Держкіно.

Ще одна тема, що потребує обговорення, – ініціатива продюсерів щодо законодавчого визнання продюсера одним із авторів фільму, що ключовим чином змінить співвідношення між авторами фільму (нині згідно закону «Про авторське право та суміжні права» ними є режисер, сценарист, оператор-постановник, художник-постановник і композитор). При тому розмір роялті збільшувати не планують, тож його треба буде ділити не на п’ять, а на шість частин.

Потреба у внесенні таких змін, за словами продюсерів, пов’язана із необхідністю посилення їхнього творчого контролю над художнім твором, розповів Тарас Ткаченко. Це виглядає доволі дивним, з урахуванням тих важелів, які у них уже є. Дмитро Томашпольский із цього приводу зазначив, що пропозиція нагадує перехід до «московської моделі», в якій продюсер вирішує геть усе.

Закінчив свій виступ Тарас Ткаченко інформацією про те, що для захисту авторських прав кінематографістів на телебаченні слід зобов’язати Нацраду із телебачення та радіомовлення контролювати дотримання телеканалами законодавства про авторське право, адже лише загроза позбавлення ліцензії змусить канали виконувати його. Натомість кінематографістам слід посилити співпрацю із Всеукраїнською громадською організацією «Сінема», що займається колективним управлінням авторськими правами у галузі кінематографії.

Кінотеатр українського фільму «Ліра»

Лариса Зубенко, керівник відділу кінопрокату комунального підприємства «Київкінофільм», повідомила про роботу підприємства із організації кінотеатру українського фільму, в якій активну участь бере Спілка кінематографістів. Кінотеатр планується відкрити на базі кінотеатру ім. Чапаєва, повернувши тому оригінальну назву «Ліра». Репертуар кінотеатру складатимуть 40 українських стрічок, знятих в останні роки, і ще близько 10 альманахів, а також вітчизняна кінокласика. В планах – доповнити програму альманахами короткометражних студентських робіт.

З цих стрічок кінотеатр формуватиме свою місячну програму. Щодня відбуватимуться чотири сеанси. На першому демонструватимуть дитячі фільми та анімаційні збірки від «Укранімафільму», а на решті сеансів – сучасні українські стрічки (програму буде сплановано таким чином, щоб кожна із них отримала як денні, так і вечірні сеанси у найзручніший для глядачів час). Щомісяця будуть відбуватися покази близько двох десятків українських стрічок. У четвер відбуватимуться покази української класики, а на вечірньому сеансі у п’ятницю – спеціальні події: покази стрічок, які представляють їх автори, знімальні групи. Крім того це буде єдине місце у Києві (окрім Будинку кіно), де можна буде регулярно дивитися вітчизняне документальне кіно.

Мова не йде про благодійні покази. Кінотеатр планує працювати напряму із виробниками фільмів, без посередництва компаній-дистриб’юторів. Зараз у кінотеатрі відбувається оновлення проекційної техніки, укладаються угоди із правовласниками, формується програма прокату.

Лариса Зубенко зазначила, що створення кінотеатру новітнього українського фільму стало можливим саме завдяки тому, що кінотеатр «ім. Чапаєва» («Ліра») є комунальним і працює в рамках об’єднання «Київкінофільм», адже комерційні кінотеатри зазвичай показують український фільм 2-3 тижні, після того він зникає із їх програми назавжди.

Кінотеатр «Ліра» матиме помірковану цінову політику (планована ціна квитка – 25 гривень). Продовжать свою роботу кіноклуб «Ракурс» і театр «Актор», вистави якого відбуватимуться у середу та неділю.

Дмитро Томашпольский висловив переконання, що поява кінотеатру українського фільму припинить розмови тих, хто стверджує, що сучасного українського кіно не існує. У подальшому за принципом київського кінотеатру українського фільму можна буде відкривати кінотеатри в інших містах (наприклад, Львові), що створить мережу для прокату українського кіно. Було прийнято рішення всіляко сприяти діяльності нового кінотеатру з боку НСКУ.

Сатиричний альманах «Йод» та Фестиваль кінопроектів НСКУ

Дмитро Томашпольский розповів Секретаріату про роботу над волонтерським сатиричним альманахом «Йод». Нині уже запущено у виробництво низку сюжетів тривалістю від 30 секунд до 3 хвилин, над якими працюють режисери Дмитро Томашпольский, Антоніна Ноябрьова, Валентин Васянович, Олена Дем’яненко, Марина Артеменко, Оксана Артеменко, Аліна Хорошилова, Валерій Симончук, Ілля Захаров, Павло Остріков, Дарина Долеско.

Прем’єра першого випуску «Йоду» запланована на травень 2015 року. В подальшому покази альманаху відбуватимуться перед головними сеансами у кінотеатрі українського фільму «Ліра», а також на телебаченні та в мережі Інтернет. Планується робити чотири збірки на рік, в яких максимально гостро висловлюватися на актуальні соціально-політичні теми української сучасності. Секретаріат Спілки підтримав це починання.

Так само було підтримано ідею проведення Фестивалю кінопроектів НСКУ, запропоновану Дмитром Томашпольским і «Лабораторією проектів». Мета фестивалю полягає:

• у підтримці та просування яскравих, талановитих кінопроектів різних жанрів;
• захисті авторами аудіовізуального образу свого майбутнього фільму перед глядацькою аудиторією, яка і визначає переможців;
• створенні середовища (Клубу кінематографістів) для спілкування представників різних кінематографічних професій, бізнесменів, літераторів, художників, композиторів, представників ЗМІ;
• створенні ще одного механізму, який сприяє перетворенню проекту у фільм.

Фестиваль кінопроектів НСКУ не підміняє функції Конкурсу кінопроектів Державного агентства України з питань кіно, а навпаки, сприяє йому, є союзником у пошуку талановитих проектів українського кіно.

Форма презентації та обговорення кінопроектів на Фестивалі – такі ж, як на пітчингах Держкіно (відеопрезентація і виступ авторів та продюсерів до 5 хвилин, стільки ж – на запитання залу і відповіді на них).

Для виключення фальсифікацій результатів голоси глядачів підраховуються одразу після кожного виступу (шляхом простого підрахунку піднятих рук).

Дмитро Томашпольский розповів, що Фестиваль планується провести у першій половині травня, перетворивши при тому весь Будинок кіно у великий творчий майданчик. Окрім власне пітчингу тут одночасно будуть відбуватися декілька культурно-мистецьких акцій: Фестиваль трейлерів уже знятих фільмів і фільмів, що перебувають у виробництві, Фестиваль постерів фільмів (вже знятих або тих, що перебувають у виробництві), а також Конкурс на кращу рецензію на сучасний український фільм і Пітчинг кіносценаріїв жанрового кіно (модератори М.Артеменко та О.Артеменко). Так само в рамках Фестивалю кінопроектів планується зробити прем’єру волонтерського альманаху «Йод».

Юрій Терещенко зазначив, що такі акції мають стати регулярними, проводитися двічі на рік, щоб формувати у молоді позитивне ставлення та інтерес до заходів Будинку кіно. В якості прикладу він навів масштабну акцію «Перезавантаження», проведену кілька років тому в Будинку кіно.

Зрештою, значення Фестивалю кінопроектів виходить далеко за межі спільноти кінематографістів. Такі мистецькі акції консолідують навколо себе не лише професіоналів, але й засвідчують суспільству активну позицію представників галузі кіно. Вони є одним зі шляхів збудження інтересу і влади до проблем і перспектив вітчизняного кінематографу.

Кандидатура на здобуття премії «Київ» імені Івана Миколайчука

Сергій Борденюк повідомив, що рейтингова комісія за результатами таємного голосування визначила кандидатом від НСКУ на здобуття премії «Київ» імені Івана Миколайчука документальну стрічку «Вільні люди» (реж. Ганна Яровенко, 2014 рік). Секретаріат затвердив це рішення.

Сергій Васильєв