Член Експертної комісії з питань розповсюдження і демонстрування фільмів при Державному агентстві України з питань кіно Сергій Стуканов – про деталі відмови у видачі прокатного посвідчення бойовику «Хантер-Кілер» Донована Марша.
Оскільки починається серйозний кіпішняк з приводу невиходу в український прокат голівудського фільму “Хантер-Кілер” і традиційних інсинуацій на цю тему, давайте одразу спробую прояснити ситуацію, аби не плодити чутки. Так, наскільки мені відомо, фільм не отримав прокатного посвідчення. Не видало його Держкіно на підставі рішення Експертної комісії з питань розповсюдження і демонстрування фільмів. Я точно не знаю хто і як там проголосував, а я особисто проголосував проти надання державного посвідчення на право розповсюдження і демонстрування фільму. І, я так розумію, це рішення було прийняте більшістю голосів членів комісії.
Аргументація дуже проста. Фільм порушив українське законодавство. Стаття 15-1 Закону України «Про кінематографію» прямо забороняє «розповсюдження і демонстрування фільмів, що містять популяризацію або пропаганду органів держави-агресора та їхніх окремих дій, що створюють позитивний образ працівників держави-агресора». Тобто, це навіть не наша забаганка. Це пряма заборона законом.
Фільм сам по собі цікавий, гарно знятий. Але сильно наївний. Про хороших і поганих рюзьке. Коли погані рюзьке (міністр оборони та його вірна свита) взяли в заручники хороших, добрих і милих рюзьке (президента рюзьке) і намагалися його вбити, паралельно навалявши і американцям. Але знайшлись хороші рюзьке у формі, які переконали поганих рюзьке не вбивати американців, які врятували доброго «путіна» з лап кровожерливого «шойгу». І погані рюзьке стали хорошими, замочивши з ракетами поганого «шойгу». Настали мир, дружба і жвачка на всій планеті.
Так от присутність у фільмі отих хороших рюзьке, одітих у військову форму, закон забороняє виводити на екрани. Не сам фільм забороняє (у нас взагалі така опція відсутня), а забороняє публічний показ. Іншими словами, у себе вдома дивись його скільки хочеш, тобі ніхто і слова не закине. Де ти його візьмеш нікого особливо не цікавить. Пояснюю утровано, але, сподіваюсь, так краще буде зрозуміло.
А прикол іще і в тому, що запоребрик також цей фільм у себе не покаже. За них я розписуватись не буду – хай самі пояснюють, але для мене очевидно, що їм не зайшли образи їхніх озвірілих вояк, які спокусились на святая-святих – їх імператорське височество. Коротше, мікс хорошого з поганим справив фільму погану службу. Одні долбонули його за одне, інші за інше.
Чутки про те, що фільм постраждав через парочку рюзьке акторів, які грали «путіна» та «шойгу» не зовсім вірні. Так, ці два перці – Александр Дьяченко та Міхаіл Горевой – справді є злісними порушниками українського кордону. Але я не знаю, чи вліпили їм кожному за це по кількарічному бану від нашої держави. Та це і не принципово зараз. Бо якщо Мінкульт не вносить їх в офіційний Чорний список, це все до лампочки. Тоді обмеження прокату на цій підставі законним не буде.
На цей пост мене ніхто не вповноважував, він не є офіційним прес-релізом. Так собі написав його, бо більше нічого дєлать…
Віктор Литовченко, 2 листопада 2018 року