Про покази фільму-реквієму «Іловайськ. Лицарі неба», що відбулися в містах Іспанії та Португалії у травні 2016 року.
Олена Михайлова, НСКУ
Документальний фільм «Іловайськ. Лицарі неба», який розповідає про п’ятнадцятьох загиблих бійців добровольчого підрозділу «Дніпро-1», вже подивилися глядачі майже всієї України — від Маріуполя до Львова. Та стрічка, що спершу задумувалась як реквієм для родичів героїв цієї неоголошеної війни, отримала резонанс і за межами нашої країни.
В травні «Іловайськ. Лицарі неба» побачили мешканці дев’яти міст Іспанії і Португалії. Автори фільму режисер Катерина Стрельченко і оператор Дмитро Панков, а також координатор туру Христина Грищук з 9 по 21 травня проїхали маршрутом Барселона-Таррагона-Валенсія-Мурсія-Аліканте-Малага-Ліссабон-Порто-Мадрид. За дванадцять днів відбулось одинадцять показів — без офіційної підтримки з боку вітчизняних кіночиновників та гучних анонсів, якими зазвичай супроводжується будь-яка українська закордонна кіноподія.
Щоб стрічка таки знайшла свого глядача, велику роботу довелось зробити іспанським та португальським волонтерам: об’єднанню українців Каталонії (Барселона), організації Con Ucrania «З Україною» (Мадрид), об’єднанню українців Таррагони, українській греко-католицькій церкві (Валенсія), «Армії СОС Мурсія». До організації кінопоказів долучилися активісти «Хто як не ми» Аліканте та отець Василь, організація «Майдан Малага», Спільнота української молоді в Португалії, а також звичайні іспанці та португальці.
«В кожному місті ми спілкувалися з глядачами, розповідали історію створення фільму, відповідали на запитання. Жоден показ не пройшов без сліз, люди дуже емоційно сприймали стрічку. Додому ми привезли прапор полку «Дніпро-1», підписаний глядачами усіх міст, де ми були. Це слова вдячності і підтримки нашим хлопцям», — розповідає Катерина Стрельченко.
Головна теза іспанських і португальських глядачів картини: такі фільми повинна бачити вся Європа, Україні треба не просто говорити — їй треба кричати про цю війну, бо європейці мають розуміти, яку ціну заплачено за їх сьогоднішній спокій.
Ольга, Таррагона: «Дуже зворушливо. Гордість за наших хлопців-героїв! Але і страшно, біль та сльози за загиблими — і це в 21-му столітті, тільки тому, що Україна захотіла жити у вільній та демократичній країні…»
Наталя, Валенсія: «Я не бачила щирішого фільму. Ми — українці за кордоном — потребуємо таких фільмів. Але це важливо і для іспанської аудиторії, адже ми обеззброєні перед російською пропагандою. Та усі надсучасні путінські технології з кисельовими разом взятими, нівелюються перед болючою людською щирістю і болем цієї картини».
Наталя, Порто: «Для мене сьогодні «з журбою радість обнялась». Адже, коли вдягаєш нашу вишиванку, світлішає все навколо, проте в думках весь час стрічка про події під Іловайськом. І складно якось вмить перестати думати про маму, що вже не побачить сина на кладочці, по якій той бігав до школи, про підлітка, який запевняє, що така людина, як його тато, не може просто так не повернутись, про дружину, яка потребувала допомоги дитячого психолога, бо не дай Боже нікому пояснювати дітям, що таке втрата. Життєві історії про перекреслені плани та мрії, що не збудуться…»
Ксенія, Мадрид: «Я впевнена, що всі, хто побачить фільм «Іловайськ. Лицарі Неба» не залишаться байдужими, відстороненими. І ця небайдужість та причетність буде проявлятися у вчинках, що наближатимуть нас до тієї мети, заради якої наші герої віддали все, що мали».
І поки ми міркуємо, як показати своє українське кіно Європі (та й не тільки кіно), один локальний європейський тур такого фільму, як «Іловайськ. Лицарі неба» робить для нашої країни більше, ніж усі протокольні заходи Міністерства інформаційної політики.
«Приїжджайте до нас іще та привозьте свої нові роботи. Дай Боже, щоб згодом ви знімали фільми про квітучу та щасливу Україну та українців», — побажала знімальній групі Олена з Лісабону.
Олена Михайлова, НСКУ, 1 червня 2016 року
Зазначимо, що київська прем’єра документального фільму-реквієму «Іловайськ. Лицарі неба» відбулася 16 грудня 2015 року у Червоній залі Будинку кіно. А у квітні 2016 року стрічку було продемонстровано у Римі, Італія.