Олена Сорока, «Крим.Реалії»
Документальній стрічці «Мустафа» її творці готують велике фестивальне майбутнє. А ось на батьківщині самого Мустафи Джемілєва – в окупованому Криму – її найближчим часом не покажуть. Коли біографічна кіноісторія про лідера кримськотатарського народу вийде на екрани, чому режисерам знадобився дозвіл від «тюремників» і як фільм може стати «адвокатом» кримських татар за кордоном – про це розповіла продюсер «Мустафи», координатор громадської організації «Крим-SOS» Таміла Ташева.
– На якому етапі зараз робота над фільмом про Мустафу Джемілєва? Де й коли його можна буде побачити?
– Фільм «Мустафа» вже на фінальній стадії, зараз ми робимо монтаж відео, навіть уже є чорнова версія монтажу. Будемо переходити до кольорокорекції фільму. Вже майже завершена робота над музикою, яку пише Юхим Чупахін, дуже відомий джазовий музикант. Над музикою до фільму він працював із Нью-Йорка, дистанційно певні речі ми опрацьовували з музикантами із Криму. Тому, я думаю, наприкінці серпня закритий показ буде для журналістів і наших друзів. Потім будемо подавати на різні міжнародні фестивалі. Першим, швидше за все, буде міжнародний фестиваль «Молодість», що відбудеться в Україні.
– Можливо, розповісте про якісь «секрети кухні», цікаві моменти роботи над фільмом?
– Цікаві моменти в роботі над фільмом були постійно. Ми вирішили робити сцени реконструкції. У нас буде актор – молодий Мустафа Джемілєв, якому 35 років. Насправді, це було для нас великим викликом – знайти людину хоч приблизно схожу візуально, людину, яка могла б зіграти такого лідера, як Мустафа Джемілєв. Він грає молодого Джемілєва, а не літнього віку, якого ми звикли бачити зараз. Але це було доволі складно. Були складні ситуації з дозволом, коли ми знімали сцени допитів чи перебування в тюремній камері, тому потрібно було брати дозвіл у пенітенціарної служби України чи певного відділу. У нас актори абсолютно непрофесійні. Хоча є і професійні, які брали участь у фільмі. Їм було дуже цікаво. Наприклад, один актор із Театру на Лівому березі, він грає роль психіатра, який допитує Мустафу Джемілєва в одному з таких судових чи досудових розмов із ув’язненими. Дуже багато цікавих сцен ми взяли з реконструкцій. Дуже багато героїв, які увійшли до фільму. Людей, у яких ми беремо інтерв’ю… Багато насправді цікавого. Я думаю, що всі будуть задоволені результатом. І ми сподіваємося, що зможемо отримати, можливо, низку якихось премій за кордоном і зможемо використовувати цей фільм для адвокаційної роботи, щоб розповідати, що таке національний рух кримських татар, хто такий Мустафа Джемілєв і що зараз відбувається на території окупованого півострова.
– Скільки людей знімалось у фільмі?
– У нас були герої, в яких ми брали інтерв’ю – це більш ніж 15 осіб, може, навіть 20. Акторів другорядних, скажімо так, теж приблизно 20 осіб.
– Розкажіть про географію фільму: в яких містах і країнах відбувалися зйомки?
– Ми знімали в Києві, Львові, Криму, Москві, Нью-Йорку, Варшаві, Гданську, Анкарі. Можливо, ще в якихось містах. Але в цих – точно.
– Скільки триває фільм?
– Зараз це 80 хвилин. Це більше, ніж повний метр. Достатньо багато для документального фільму, але, оскільки там є певні художні прийоми, ми сподіваємося, що він буде доволі легким для перегляду. Саме це ми і ставили собі за мету, щоб не давати суху документалістику. Щоб цей фільм можна було дивитися від початку й до кінця.
– Чи можна буде побачити «Мустафу» в Криму?
– На превеликий жаль, боюся, що на території Криму люди не зможуть його побачити. Або тільки через певний період, коли ми будемо його віддавати у відкритий прокат. Тому що рік після виходу фільму ми хочемо його прокатати по міжнародним фестивальним майданчикам, а однією з умов є те, щоб він не транслювався на телебаченні чи відкрито на показах у кінотеатрах, тому ми цього не робитимемо.
Олена Сорока, «Крим.Реалії», 28 червня 2016 року