Вночі з 9 на 10 червня 2014 року, о 00:10 на телеканалі «1+1» дивіться спеціальний випуск програми «Арґумент-Кіно» «Врятувати Олега Сенцова!» А також його дебютний повнометражний фільм «Гамер» (2011, Україна).
Олег Сенцов – надзвичайно талановитий український режисер-самоук. Він кримчанин, має вищу економічну освіту й не навчався у жодному спеціальному кінематографічному закладі. Але вже першим своїм повнометражним фільмом, що має назву «Гамер», і якого зняв за копійчаний як для кінематографа кошт, стрімко увірвався до європейського кінематографічного світу.
Олега Сенцова немає поряд з нами. Він у неволі. Його, кримчанина, та ще кількох українців, 11 травня заарештувала російська Федеральна служба безпеки в Сімферополі. Інкримінують абсолютно абсурдні як для Олега речі – підготування терористичних актів на півострові.
Затримання, арешт, етапування до Москви, слідчий ізолятор – сумнозвісна в’язниця Лєфортово. Та сама тюрма, яку під час сталінського «великого терору» використовував НКВД як місце тортур під час проведення допитів. Та сама тюрма, що згодом була слідчим ізолятором КҐБ, і в ній утримували багатьох відомих радянських дисидентів.
Російська державна тиранія пішла на новітнє коло. Вочевидь, готуються нові показові процеси. Серед них – кінематографічний. Насправді ж, це помста українському громадянину за його патріотичну позицію. За три зимові місяці, проведені в борні на київському Майдані. За спробу організувати Автомайдан у Сімферополі. Зрештою, це підлий акт застрашування свідомих українських громадян у Криму.
Українська кіноспільнота одразу ж після затримання Олега Сенцова забила у дзвони, провівши низку маніфестацій-протестів проти арешту свого колеги. З подібною відозвою виступила Європейська кіноакадемія. Протести пролунали на весь світ під час Каннського фестивалю. Також – із боку російських кінематографістів. Між іншим, «Гамер» Сенцова свого часу отримав Спеціальний приз кінознавців та кінокритиків Росії на міжнародному фестивалі у Ханти-Мансійську.
Правдивий режисер – це завжди особистість, а не просто особа певного фаху. Він є деміургом, творцем, кінематографічним богом, що несе із собою та дарує людям свій особливий світ. Олег Сенцов – саме з таких. І природно, що своїми кінонавчителями він вважає Тарковського, Антоніоні, Брессона, Берґмана, Ґєрмана…
Про «Гамера». Передусім – про назву: це сленгове слово – ближче до англійського звучання, звісно, «ґеймер», себто гравець. Адже історія у фільмі – це драматична історія дорослішання підлітка, що захоплюється кіберспортом, виступає на міжнародних змаганнях, долає життєві та інші труднощі й перемагає. Але отримує, як водиться, свою мелодію із мідних труб слави…
«Гамера», що він промандрував тридцятьма міжнародними кінофорумами, був учасником найпрестижнішого у світі Роттердамського фестивалю арт-кіна, отримав також Приз міжнародної кінопреси на Одеському міжнародному кінофесті, можна сприймати і трактувати по різному – і як спортивну драму, і як фільм про субкультуру тих самих геймерів. Але, звісно, кіно у своїх мистецьких проявах (а фільм Сенцова, безумовно, з таких) – воно передусім про людину, про її душу, про те, що, сказати б, водить людиною зовнішнім та її внутрішнім світом.
І, не останньою чергою, як було слушно зауважено одним із критиків, це стрічка про феномен втраченого у віртуальному світі покоління. А головний герой на ймення Кос – ніби «збірний образ тисяч українських підлітків, які проводять свій час у напівтемних приміщеннях комп’ютерних клубів».
Це кіно ніби про новий вид людини – homo ludens – «людини, що грає». І в цьому її вичерпна суть. І в цьому її щастя, драма і трагедія. Що лишається для героя після гри? І чи не лишається він сам поза іншою – великою – грою? Дидактичні відповіді ніби самі напрошуються, але ви не поспішайте – подивіться «Гамера».
Перед нами постає кінематографічно й психологічно витончена стрічка з непідробною грою-існуванням у кадрі непрофесійних акторів. Створена в так званій документальній манері, картина абсолютно переконує своєю подієвою автентичністю. Кіно це створене мінімалістичними засобами, а впливає на чулого глядача максималістично. Аж до цілком несподіваного фіналу. І надовго лишається з тобою…
«Арґумент-Кіно»: «Врятувати Олега Сенцова!» Українська кіноспільнота докладає до цього всіх можливих зусиль. Бо ми впевнені – правда на нашому боці. А в майбутньому – талановиті й популярні серед українців фільми. Серед яких, не сумніваємося, – й нові стрічки нашого Олега Сенцова, про якого у програмі скажуть своє слово друзі й колеги кінематографісти, зокрема, кінооператор Ярослав Пілунський, звукрежисер Артем Мостовий, кінознавець Андрій Алферов, голова Національної спілки кінематографістів Сергій Тримбач…
Володимир Войтенко, «Арґумент-Кіно», НСКУ, 8 червня 2014 року