Олегу Фіалку – 70 літ!

ФіалкоОЛег

28 червня 2016 року виповнюється 70 років від дня народження народному артисту України, члену-кореспонденту Національної академії мистецтв України, члену нашої Спілки Олегу Фіалку.

Олег Фіалко народився 28 червня 1946 року у Дружківці Донецької області.

Закінчив Київський інститут театрального мистецтва ім. І.К. Карпенка-Карого за спеціальностями «Кінознавство» (1969) та «Кінорежисура» (1973).

З 1967 року почав працювати на Київській кіностудії художніх фільмів ім. О. Довженка, де послідовно пройшов на практиці кілька базових кінопрофесій: був помічником редактора, редактором, асистентом режисера, сценаристом, режисером, режисером-постановником.

Серед ігрових картин Олега Фіалка найвідоміші: «Переходимо до любові» (1975, разом з О. Мішуріним), «Єралашний рейс» (1977), «Пробивна людина» (1979), «Повернення Баттерфляй» (1982), «Бич Божий» (1988), «Імітатор» (1991).

Тривалий час паралельно з посадою режисера-постановника працював секретарем Правління Спілки кінематографістів України, заступником начальника Головного управління культури Київської міської державної адміністрації, був начальником Управління кінофікації КМДА (1997–2001), президентом кількох кінофондів.

Олег Фіалко зняв документальні фільми «Мала частина Батьківщини великої» (2000), «Ігор Савченко. Інтонації» (2001), «І ніхто інший» (2002), телевізійні картини «Казанова з неволі» (2003), «Той, хто плаче» (2004), «Пан» (2005), «Діви ночі» (2006), «Садівник» (2008), написав кілька літературних сценаріїв та п’єс, був продюсером та співавтором сценарію художнього ігрового фільму Анни Акулевич «Це я» (2013).

Від 2008-го очолював кафедру кіномистецтва в Інституті екранних мистецтв ім. Івана Миколайчука.

У 2009–2013 роках був заступником голови НСКУ.