4 липня 2016 року у Парижі на 77-му році життя помер видатний іранський кінорежисер Аббас Кіаростамі.

Аббас Кіаростамі народився 22 червня 1940 року в Тегерані, Іран.

У 1960-ті роки по закінченні факультету мистецтв Тегеранського університету працював художником, графіком та ілюстратором, знімав рекламу, а також робив титри до фільмів.

У 1969 році став одним зі співзасновників кінематографічної секції Інституту інтелектуального розвитку дітей і молоді, що стала одним із осередків постання нового іранського кіно.

У 1970-му році, на базі Інституту, зняв свій перший фільм – короткометражну стрічку «Хліб і вулиця», а у 1977-му – перший повнометражний фільм «Репортаж».

Після Іранської революції 1979-го Аббас Кіаростамі лишився у країні. Потому він зазначав, що це було одним із найважливіших рішень його кар’єри.

«Якщо ви візьмете плодове дерево і пересадите його в іншому місці, воно не нестиме плодів. А якщо і нестиме, то вони будуть гіршими, ніж у рідній землі. Це закон природи. Гадаю, якби я покинув свою країну, то нагадував би таке дерево», – казав він.

У 1980-ті роки Аббас Кіаростамі очолював Інститут інтелектуального розвитку дітей і молоді, що – в не надто привітних політичних умовах ісламської держави – став одним із осередків творення відносно незалежного іранського кіно.

Зокрема, тут Аббас Кіаростамі зняв стрічку «Де дім твого друга?» (1987), з якої розпочалося міжнародне визнання його кінематографу. Це була перша частина трилогії, дія якої відбувалася у малому іранському селі. Другий її фільм – «І життя триває» (1991) отримав Приз Роберто Росселіні – першу професійну міжнародну відзнаку режисера. А завершальна частина – «Крізь оливи» (1994) – була створена у рамках міжнародної копродукції. Від 1990-х Аббас Кіаростамі активно співпрацював із французькою компанією «МК2», що стала співвиробником його фільмів і фільмів інших іранських режисерів.

Творчість Аббаса Кіаростамі відзначено поєднанням ігрового та документального кіно, що знайшло відображення у стрічці «Крупний план» (1990), яка мала критичний успіх – історії злочинця, що видає себе за Мохсена Махмальбафа, обманюючи сім’ю обіцянками зняти її членів у кіно.

Саме у 1990-ті роки Аббас Кіаростамі отримав найбільше міжнародне визнання, коли 1997 року його драма про самогубство «Смак вишні» отримала Золоту пальмову гілку Каннського МКФ, а 1999-го стрічка «Вітер нас унесе» – Гран-Прі Журі Венеціанського кінофестивалю.

У 2000-х Аббас Кіаростамі створив низку документальних фільмів, споглядальних стрічок. Останні ж роботи – попри заявлене прагнення знімати на батьківщині – все ж змушений був творити за межами Ірану: у Франції («Копія вірна», 2010) та Японії («Ніби хтось закоханий», 2012). Прем’єри обох стрічок відбулися у головному конкурсі Каннського МКФ.