Відгук на автореферат дисертації Коваленко Юлії Сергіївни на тему «Феномен реальності в культурі постмодерну: парадокси дистанціювання», поданої на здобуття наукового ступеня кандидата культурології за спеціальністю 26.00.01 – теорія та історія культури.

Дисертацію Ю.С. Коваленко присвячено здійсненню культурологічної ревізії статусу реальності в контексті постмодерної релятивістської картини світу і розкриттю механізмів дистанціювання суб’єкта культури постмодерну від реальності як чинників системних культурних трансформацій ХХ–ХХІ ст.

Потреба у такому дослідженні обумовлена низкою факторів, які й формують його багатозначну і безумовну актуальність: постмодерною «втратою реальності», що провокує кризу, яка гостро потребує подолання (як для відповіді на глобальні виклики сучасного світу, так і безпосередньо для віднайдення виходу із культурної кризи), а також – необхідністю осмислення змін сприйняття та розуміння реальності, які провокує сучасне кіномистецтво.

Відтак, культурологічне дослідження Ю.С. Коваленко набуває міждисциплінарного характеру, залучаючи максимально широке коло методів і підходів для розгортання своїх багатопланових перспектив. В авторефераті, зокрема, йдеться про порівняльно-історичний, аналітичний, діалектичний, структурно-функціональний та семіотичний методи, метод деконструкції, соціокультурний та культурно-антропологічний підходи, значну увагу приділено й доречно застосовуваній психоаналітичній теорії, що засвідчує грунтовну методологічну підготовку авторки.

Додам, що дослідження Ю.С. Коваленко містить також вагомі мистецтвознавчу та кінознавчу складові, спираючись на провідні сьогодні підходи у вивченні кіно і в тому рухаючи уперед вітчизняне кінознавче теоретизування, а статті авторки за темою дисертації засвідчують її здібності до проникливого і доречного мистецтвознавчого аналізу творів сучасного кіномистецтва.

Як справедливо зазначає Ю.С. Коваленко, поява та розвиток кінематографу в значній мірі змінюють розуміння реальності у культурі ХХ–ХХІ ст., оскільки кіно формує новий механізм дистанціювання людини від реальності. Потужне ж суспільне проникнення кіно у найрізноманітніших його формах у життя людини завдяки технологічним зрушенням останніх років наділяє дослідження «фантазматичних сценаріїв дистанціювання від Реальності», запропонованих кінематографом, не лише теоретичним, а й практичним значенням.

Феноменологічна соціологія, теоретичні розробки якої значною мірою формують концептуальні засади вивчення мистецтва з соціологічної точки зору сьогодні, відзначає існування множини реальностей, «світів досвіду» індивіда, що мають силу завдяки вірі індивіда в їх реальне існування. Мистецтво кіно нині постає таким світом, значення якого у соціокультурному житті щодня більшає. Зокрема, у своєму дослідженні Ю.С. Коваленко доводить, що ідентифікаційні процеси, які переживає кіноглядач, не залежать більше виключно від безпосереднього акту кіноперегляду, функціонують поза ним – в якості стратегії суб’єктного дистанціювання від Реальності.

Вивчаючи культурні механізми, за якими відбувається таке дистанціювання, Ю.С. Коваленко спирається на розробки П. Бергера і Т. Лукмана, що розвивають феноменологічну соціологію, аби осмислити «ідеологію як механізм дистанціювання суб’єкта від Реальності розколотого суспільства», і звертається до психоаналітичної теорії Ж. Лакана, аби представити, власне, кіномистецький механізм такого дистанціювання.

Варто відзначити оригінальність підходу Ю.С. Коваленко та наукову новизну отриманих за його допомогою результатів дослідження. На особливу увагу заслуговує виведений та проаналізований авторкою в процесі дослідження тенденцій сучасного кінематографа («повільного» кіно та «молодого» неореалістичного українського кіно початку 2000-х років, експериментального кіно) концепт «фільмічний Інший».

Ю.С. Коваленко демонструє, що «фантазматична фігура фільмічного Іншого» виконує низку соціокультурних функцій: зменшує зусилля суб’єкта на отримання бажаного визнання Я; сприяє інтенсифікації фантазматичного фільмічного стану суб’єкта в приватних культурних практиках; виступає захисною фантазматичною формацією суб’єкта, а з іншого боку – сприяє інтенсифікації фантазматичного фільмічного стану.

Зазначені тези торують шлях подальшим культурологічним дослідженням кіномистецтва як механізму дистанціювання від Реальності в сучасній культурі. Зокрема, з опорою на аналіз масового кінематографу, адже в авторефераті йдеться передусім про авторське, експериментальне кіно, але не фільми для широкої аудиторії.

Разом із тим відомо, що масовий кінематограф застосовує такі механізми дистанціювання у різноманітний спосіб, зокрема, апелюючи й до «ілюзорності» навколишнього світу, і – конкретно – до концепції «симуляції реальності». Свого часу одним із яскравих прикладів таких апеляцій стала стрічка братів Вачовскі «Матриця», автори якої цитували роботу Ж. Бодріяра «Симулякри і симуляція».

Сам вчений таким чином коментував цей випадок: «Сприйняття світу як тотальної ілюзії – проблема, яка поставала перед усіма великими культурами; для її вирішення вони вдавалися до допомоги символічних образів, до допомоги мистецтва. Ми, люди ХХ століття, винайшли для позбавлення від цієї муки щось інше – симуляцію реальності, віртуальний світ, в який викидаємо все страшне, все негативне; в результаті цей світ підмінює реальність, яка, одначе, чекає всіх нас у фіналі. Так-от, «Матриця» зроблена саме за цією моделлю».

Розлога цитата наведена невипадково, адже у своїй роботі Ю.С. Коваленко зупиняється на критиці концепції «симуляції реальності», переконливо доводячи, що реальність у культурі постмодерну все ж таки не втрачається, а натомість в результаті системних культурних трансформацій ХХ–ХХІ ст. стає витісненою, дистанційованою. В тому також полягає наукова новизна її роботи.

Автореферат свідчить про те, що мета і завдання роботи Ю.С. Коваленко досягнуті, дисертація «Феномен реальності в культурі постмодерну: парадокси дистанціювання» є самостійним, самобутнім, актуальним, завершеним дослідженням, виконаним на високому науковому рівні й відповідно до чинних вимог до кандидатських дисертацій, а Юлія Сергіївна Коваленко заслуговує на присвоєння наукового ступеня кандидата культурології за спеціальністю 26.00.01 – теорія та історія культури.

Васильєв Сергій Сергійович,
кандидат мистецтвознавства