У перший вікенд вітчизняного кінопрокату, з 21 по 24 лютого 2019 року, містичну драму «Ефір» Кшиштофа Зануссі, створену у копродукції з Україною, подивилися 3854 глядачі.

Касові збори стрічки склали 352 тис. 711 грн.

Фільм демонстрували на 115 екранах за середньої ціни квитка 92 грн.

На один екран в середньому було продано лише 34 квитки.

Такий низький «середній» результат пояснюється тим, що дистриб’ютор фільму B&H Film Distribution випустив мистецький, складний для сприйняття фільм максимально широко.

Для порівняння, «Донбас» Сергія Лозниці у кінопрокаті виходив на 81 екрані, «Коли падають дерева» Марисі Нікітюк – на 79 ( на цю стрічку у перший вікенд її показів, з 13 по 16 вересня 2018 року, в середньому на один екран було продано 35 квитків).

Водночас, на схожій кількості екранів – 114 – розпочинала свій кінопрокат «Брама» Володимира Тихого. На неї з 26 по 29 липня 2018 року було продано 6462 квитки на суму 530 тис. 290 грн.

Щоправда, «Ефір», на відміну від «Брами», не мав відповідного вітчизняного культурного багажу, з допомогою якого міг би сформувати аудиторію.

Не допоміг наверненню традиційних глядачів кінотеатрів до  «Ефіру» і трейлер стрічки.

Я був свідком того, як дві юні глядачки, які перед показом комедійного трилеру «Щасливий день смерті 2» активно обговорювали демонстровані анонси майбутніх прем’єр, по перегляді трейлера «Ефіру» довго мовчали, а потім тихо сказали: «П…ць».

Це ажніяк не є справедливою характеристикою стрічки, звичайно, не позбавленою недоліків, але й сповненою чеснот.

Радше, проявом загальних – не лише українських, а й світових – реалій кінопрокату, в яких поруч із кінопрокатом широким, що асоціюється із масштабними голлівудськими прем’єрами і так само масштабною аудиторією (на головну перм’єру вікенду, анімаційну стрічку «Як приборкати дракона 3: Прихований світ», наприклад, було продано в середньому 726 квитків на один екран, а екранів таких було 406), існує кінопрокат нішевий, тематичний, орієнтований на небагатьох.

Сергій Васильєв