Нотатки з міжнародного Московського кінофестивалю.
Рита Болотська, Євгенія Богоявленська, «Укрінформ»
Арешт Олега Сенцова і початок абсурдного «слідства» у його справі на початку травня 2014 року сколихнули світову громадськість. Пригадаємо, що тоді було.
ПІДТРИМКА СЕНЦОВА – ЩО БУЛО, ЩО Є
Вже наприкінці травня на 67-му Каннському міжнародному кінофестивалі стенди кіноринку були обвішані портретами Олега. А коли 28 червня 2014 року під час церемонії закриття Московського кінофестивалю голова Національної Спілки кінематографістів України Сергій Тримбач звернувся з проханням сприяти звільненню Сенцова, то навіть президент фестивалю Нікіта Міхалков приєднався до цього звернення.
15 вересня 2014 року кінорежисер, який перебуває в ув’язненні, був запрошений стати почесним членом журі 62-го Міжнародного кінофестивалю у Сан-Себастьяні. Закріплене за ним порожнє крісло символізувало місце в журі для Сенцова і на венеціанському кінофестивалі в 2014-му році.
Далі – більше. На Каннському кінофестивалі 2015 року проводилася програма «Двотижневик режисерів», в рамках якої тривала десятиденна акція солідарності з українським режисером. Вона була організована Гільдією французьких кінематографістів і Європейською кіноакадемією. Перед кожним з більш як 50 сеансів демонструвалася фотографія Олега з написом «Свободу Олегу Сенцову».
10 вересня 2015 року прес-служба Венеціанського кінофестивалю розповсюдила заяву від особи світової кіноспільноти на захист українського кінорежисера: «Ми хочемо висловити підтримку Олегу Сенцову, засудженому на великий термін, і зазначити, що ця заява зроблена від імені всієї світової кіноіндустрії».
І ось це, мабуть, був останній сплеск офіційної міжнародної підтримки і визнання невинно засудженого творця. Потім ще бували якісь флешмоби та акції – але вже за затухаючою. І головне – це стало справою активістів, а на офіційному рівні підтримка Олега Сенцова у кіноспільноті явно пішла на спад.
Чому? По-перше, тому що Олега відвезли відбувати термін якнайдалі – в Якутськ. І там він знаходиться, мабуть, у найбільшій інформаційній тіні – з усіх українських політв’язнів.
А по-друге, приблизно з березня в інформаційному середовищі почалися наполегливі розмови, що зараз ведуться переговори про звільнення Олега Сенцова і Олександра Кольченка і їм, мовляв, не треба заважати. Що цікаво, ці ж слова мені доводилося чути і від російських правозахисників, які надають допомогу Олегу (про все це доводиться дізнаватися по своїм каналам, оскільки Громадська спостережна комісія Якутії спілкується з українськими медіа в режимі «недружнього привиду»).
Однак від початку запуску цих чуток пройшло вже більш як три місяці. І ось складається таке враження, що у світовій кіноспільноті про Олега Сенцова і про гасло «Свободу Олегу Сенцову» починають забувати. Так може, це й було основною метою запуску подібних чуток?
Згадаймо, наприклад, про Канни-2016. Всі так захопилися критикою складу журі цього форуму і нагороджених ним кіноробіт, що якось випустили з уваги: адже про Олега-то там цього року, на відміну від двох минулих років, вже практично не говорили… Отакої!
Вражаюче, але і в Україні той факт, що Тарас Ткаченко, режисер фільму «Гніздо горлиці», відібраного в основний конкурс Московського кінофестивалю-2016, від участі в кіноогляді відмовився, пройшов, кажучи по-кіношному, «третім екраном». І його формулу відмови простіше знайти у Facebook, а не у ЗМІ: «Ще раз дякуємо (Московському. – ред.) фестивалю за запрошення, але ми відмовляємося від участі у конкурсі нав знак солідарності з Сенцовим, Кольченком і з людьми, які стоять на фронті».
Чи правильна така ситуація? Чи гарна вона?
Щоб отримати додаткову інформацію для роздумів, давайте подивимося на результати спілкування 38-го Московського міжнародного кінофестивалю – з людьми відомими й авторитетними. З російським кінознавцем і британським кінорежисером.
КИРИЛО РАЗЛОГОВ: ЗА СЕНЦОВА ВЕСЬ ТИСК, ЯКИЙ МИ МОГЛИ ЗРОБИТИ, МИ ЗРОБИЛИ
Кирило Емільович Разлогов (на фото в центрі) – з давніх пір беззмінний програмний директор МКФ. В умовах культурного обміну, що дедалі погіршуються, санкцій, він проявляє чудеса дипломатії, щоб донести до російського глядача усе найкраще, у тому числі й найбільш гостре, полемічне, що є у світовому кінематографі. Разлогов розповів «Укрінформу» про своє бачення сучасного українського кіно і ставлення до українського кінорежисера Олега Сенцова.
– Кирило Емільовичу, ви не пропускаєте жодного міжнародного кінофестивалю. Як бачиться зі сторони – чи є зрушення в українському кінематографі?
– Звичайно. У Каннах щойно ваша дівчина взяла приз за кращий сценарій (Марися Нікітюк, сценарій фільму «Коли падають дерева» – Ред.). У Слабошпицького вийшла чудова картина про глухонімих «Плем’я» – ця стрічка добре прозвучала, запам’яталася. Оновлення українського кіно є, воно відчувається. І ми теж, як ви напевно знаєте, хотіли взяти в програму нинішнього ММКФ український фільм. Це було «Гніздо горлиці» режисера Тараса Ткаченка. Ми хотіли і були готові, але, на жаль, українська сторона відмовилася від участі. Нам було дуже шкода. Продюсери картини спочатку погодилися, але потім сказали, що їм заборонили (судячи з запису на Facebook заборона йде від режисера. – Р. Б.).
– У 2014 році президент ММКФ Нікіта Міхалков висловився на захист заарештованого Олега Сенцова. Але Сенцов, як і раніше, в ув’язненні, засуджений на 20 років! Відбуває термін у далекому Якутську… На його підтримку були акції на кінофестивалях у Венеції, Берліні. Чи передбачається якась акція підтримки режисера цього року в Москві?
– Ми чекаємо, коли його обміняють. Іншого варіанту немає. Весь тиск, який ми – маю на увазі Московський міжнародний кінофестиваль – могли зробити, ми зробили. Нікіта Сергійович не остання людина у нашій державі, тому якщо він сказав – можете бути впевнені: він не просто сказав, він ще й телефонував, і обговорював, і щось в цьому напрямку робив. Але – як бачимо – і у нього нічого не вийшло. Що зараз може бути, крім обміну? Я не знаю. Залишається сподіватися на обмін, як це сталося з Надією Савченко… Особисто я від самого початку вважав, що це швидше сфабрикована справа, ніж реальна. Але я не слідчий, не політик. Я суджу як колега Сенцова, як людина, що знає його і його творчість.
– І якої ви думки про творчість Олега Сенцова?
– Він – талановитий кінематографіст. Мені сподобався його фільм «Гамер». Ми знайомі з Олегом, зустрічалися з ним на Одеському кінофестивалі. Не скажу, що подружилися, але, принаймні, знайомі. І я від самого початку не міг повірити в те, що йому інкримінувалося. Хоча розумію, що така історія, як Крим, могла роздратувати людину і змусити її піти на якісь екстремальні дії. Психологічно це було б зрозуміло.
– «Дії»? Але ж він виступав. Говорив. В тому, в чому його обвинуватили, Сенцов не винен.
– Не знаю. Я кінематографіст, а не шпигун і не контррозвідник… Повторю тільки – дуже сподіваюся на його швидкий обмін і звільнення.
– На 38-му ММКФ, щоправда, поза конкурсом, у програмі «Голландія плюс» буде показаний голландський фільм «MH-17: нація сумує» про малайзійський Боїнг, збитий під Донецьком. Чим вас зачепив цей фільм, чому вирішили його показати і навіть обговорити з журналістами на спеціальному прес-показі? Гостра тема…
– Я би сказав, це фільм поза політикою. Він про людське горе, про кілька сімей, які втратили близьких у тій катастрофі. Про те, як люди намагаються жити далі після жахливої біди. Таке горе зрозуміле для будь-якого серця. Приходьте на показ, самі побачите.
СТІВЕН ФРІРЗ: СЕНЦОВ? ЗАСУДЖЕНИЙ НА 20 РОКІВ? ЦЕ ЖАХЛИВО!
А 25 червня на ММКФ був показ картини «Королева» британського режисера Стівена Фрірза. Народу зібралося чимало – не стільки через фільм (знятий десять років тому), давно відомий, увінчаний заслуженими лаврами, скільки через самого Фрірза, людину яскраву і талановиту. Після фільму він дав невеликий майстер-клас, іншими словами, поспілкувався на різні теми з тими, хто прийшов.
Зауважимо, Фрірз – не з рафінованих естетів. Він режисер соціально заточений, піднімає в своїх картинах проблеми релігійної, расової нетерпимості, упередженого ставлення до представників сексуальних меншин. Про це – його кращі стрічки: «Моя прекрасна пральня», «Нагостріть ваші вуха», «Філомена»… загалом, режисер вагомий. До речі, у 2014 році він отримав «Золотого Дюка» за внесок у кіномистецтво на Одеському міжнародному кінофестивалі. Приїжджав до Одеси, пізніше із задоволенням ділився враженнями.
Але – чи то з пам’яттю у метра погано, чи не все йому показували, не про все розповідали в Одесі… Хоч би як там було, акції на захист щойно заарештованого Олега Сенцова, які проводилися на Одеському фестивалі в 2014 році, пройшли повз Фрірза. Причому до такого ступеня осторонь, що навіть самого імені Олега Сенцова він не запам’ятав.
– Чи не вважаєте ви, що в порядку професійної, колегіальної допомоги Московський кінофорум повинен висловити підтримку засудженому українському режисеру Сенцову? – задала питання Фрірзу на «пост-королевській» зустрічі кореспондент «Укрінформу».
– Вибачте – кому? – перепитав він.
Довелося пояснювати. Перекладачка справно перекладала.
– Сенцов? Засуджений на 20 років? Це жахливо! – заявив Фрірз. – Але, на жаль, я не знаю цієї людини, не знаю суті проблеми, тому нічого сказати не можу.
Зал, як і належить, розділився. Спочатку саме питання викликало невдоволене бурчання у деяких присутніх. Проте в інших претензії виникли до Фрірза.
– А чому він не хоче висловити підтримку? – прошелестело по рядах.
– А тому, що людини не знає! Він же сказав! – долинуло у відповідь.
І майстер-клас продовжився…
СЕНЦОВ І КІНОСПІЛЬНОТА: ЩО В ПІДСУМКУ?
Не знаю, кому як, але мені здається, що діалог з Фрірзом особливо точно показує: у світовій кіноспільноті в даний момент або недостатньо обізнані про справу Сенцова-Кольченка, або вже почали про неї забувати.
Не можна так вже покладатися на смутні чутки про переговори. Закритість і засекреченість – це, зі зрозумілих причин, улюблена «фішка» Москви.
Мені здається, з приводу Олега Сенцова, що знаходиться зараз в Якутську, знову потрібно бити у всі дзвони. Звертатися до кіноакадемій, кінофорумів, до знаменитих режисерів. Якщо потрібно – нести їм глобус, показувати – де це «Якутськ» і наскільки близький до нього «Полюс холоду».
Як показує приклад Савченко, Афанасьєва й Солошенка, популярність, публічність персонажів – це не гальмо під час переговорів, а зовсім навпаки.
Сенцов – це локомотив, який може витягнути на свободу всіх засуджених у справі «кримських терористів». Кому потрібно, це прекрасно розуміє. І тому спеціально загнав його так далеко, до чорта на кулички.
Рита Болотська, Євгенія Богоявленська, «Укрінформ», Москва, 27 червня 2016 року