31 січня 2014 року, на 39 році життя, зупинилось серце Антона Якутовича.

Він був талановитим художником, у якого попереду ще цілісіньке життя, наповнене працею, натхненням, любов’ю… І всьому цьому покладено край в останній жахітний день жахливого січня 2014-го.

Він був молодим, закоханим, в його генах бурхала кров діда, видатного художника, графіка Георгія Якутовича та не менш талановитого батька, так само художника Сергія Якутовича.

Дід – один із співтворців фільму «Тіні забутих предків»,  батько так само не раз успішно задіяний в кінематографі – досить згадати його надзвичайно цікаву роботу у картинах  «Молитва за гетьмана Мазепу» Юрія Іллєнка, «Тарас Бульба» Володимира Бортка, «Загублений рай» Ростислава Плахова-Модестова… Можливо, що і молодший Якутович з його витонченісю, фантазією і пластичним багатством образів колись би прийшов у кіно… На жаль, тепер він приходитиме тільки у наші сни і спогади.

Антон Якутович народився в Києві 1975 року. Навчався в художній школі, закінчив Академію мистецтв і архітектури. Робив офорти, літографії, займався живописом – від самого дитинства. За власним визнанням, «графіка приносить строгість в роботі, а живопис – відчуття свободи», й тим самим вони доповнюють одне одного.

Останнє десятиліття Антон жив здебільшого в Парижі, куди покликало  його кохання. Роботи митця виставлялися у Франції, Іспанії, Англії, Швейцарії, Україні… Жив у Парижі, а помер у Києві, куди приїхав підтримати батька, який переживає непрості часи: опісля смерті дружини Ольги, так само художника, що полишила цей світ кілька літ тому.

Страшна смерть у страшному січні. І страшно думати нині про Сергія Якутовича, батька, про його пекельну муку.

Сергію, прийміть найщиріші співчуття. Й попри все – тримайтеся. Треба жити далі, тепер уже й за сина…

Вічна пам’ять і Царство Небесне Антону Якутовичу.

Сергій Тримбач, НСКУ, 1 лютого 2014 року