У Каннах – вітання, Україні – прощання

Ukraine.Goodbye

Однією з найважливіших для України подій на Каннському кінофестивалі є презентація нашого нового проекту – збірки короткометражок «Україна, гудбай».

«Ідея проекту виникла з півроку тому, після реалізації «Мудаків. Арабесок», – каже продюсер і один із режисерів «України, гудбай» Володимир Тихий. – Ми помітили тенденцію до поширення емігрантських настроїв у нашій країні. Не так давно якась американська установа оприлюднила статистичні дані, за якими українці після африканців посідають друге чи третє місце за кількістю поданих заяв на отримання грін-карт громадянства Сполучених Штатів. Ми хотіли дослідити ці, а також інші гостросоціальні, актуальні та полемічні причини, що мотивують людей. А відтак подати їх як ігрове кіно за принципом «Мудаків», за яким стрічки мають бути невеличкі, від 5 до максимум 15 хвилин, щоби зняти їх за кілька днів».

З готового матеріалу сформують прокатний варіант і «кататимуть», залучившись підтримкою дистриб’ютора «Артхаус Трафік». Наразі проект має значно більшу, ніж колись у «Мудаках», кількість сценаріїв – аж 30, проте до прокатного варіанта увійдуть найдостойніші, до того ж їхня кількість не перевищуватиме десяти.

Вже традиційно короткометражки зніматимуться за підтримки компаній Filmtoaster Production і CoffeePost, плюс продакшн-студія Pronto, що долучилася до проекту не так давно. Щоправда, трохи змінили підхід до вибору ідей та сценаріїв. Тихий і компанія затоваришували із ЛСД – Лабораторією сучасної драматургії, яка працює при театрі «Дах».

У крісло головного редактора проекту запросили Наталю Ворожбит, молоду, але вже досить відому сучасну українську кіносценаристку (авторку сценарію до серіалу Валерії Гай-Германіки «Школа») і драматурга (одна з її п’єс, TheGrainStore, про Голодомор 1932–1933 років, була написана на замовлення Королівської шекспірівської трупи і поставлена на сцені Courtyard Theatre у Стратфорді-на-Ейвоні, Англія).

Молоді й активні «драматургічні мізки» перетворили проект на продукт, якісно відмінний від створених за часів аматорських і хлопчачо-революційних «Мудаків», і має шанс виглядати у вигідно інакшому світлі. Але варто зазначити, що так само до роботи залучаються як професіонали, так і початківці.

Наприклад, драматург Артур Млоян і дизайнер Олександр Корєшков дебютуватимуть у режисурі, а для Івана Тімшина, Лариси Артуюгіної, Дмитра Сухолиткого-Собчука, Віри Яковенко та інших короткометражки проекту «Україна, гудбай» стануть черговими рядками у їхніх і без того насичених фільмографіях.

Серед режисерів і сценаристів фігурують і відомий актор Театру драми і комедії на Лівому березі Володимир Цивінський, і знаний кліпмейкер Олександр Стеколенко, що робив кліпи для гуртів «Ляпіс Трубецькой», «Крихітка Цахес» і «Океан Ельзи», і Бориса Гришкевича, чия документалка «Іванки» стала лауреатом конкурсу Youtube «Життя за один день», і Тьєрі Дюссе, автор кіномайстерні «Створення фільму від А до Я».

Наразі знято п’ять короткометражок, з яких одна, вищеназваний «Гамбурґ» Володимира Тихого, готова до перегляду. До кінця року продюсери обіцяють довершити збірку.

За словами Тихого, залишається єдина інтрига, чи держава підтримає проект фінансово? Виявляється, допомогу вже пропонував апарат Держслужби кінематографії. Питання лише у свободі продюсерів і режисерів: якщо пропозицію затвердять у безкінечній кількості кімнат бюрократичної системи, дрібонькі гроші виділять і «хозрасчетний» проект їх отримає, на яких умовах зможе реалізовуватися «Україна, гудбай»?

Теоретично відповідь на це можна буде почути після завершення Каннського фестивалю, і повернення до України усіх причетних до розмови.

Ярослав Підгора-Гвяздовський, «Український тиждень», 13 травня 2011 року

«Україно, Goodbye!»