Модель з Херсона Валерія Карман працювала для Balenciaga і Valentino, знялася в фільмі з Робертом Паттінсоном, а потім приїхала в Київ шити речі та грати панк-рок — ось її історія від Роксани Рублевської, «theБабель».

Валерії Караман 25 років. Вона народилася в Придністровʼї в єврейсько-молдовській сімʼї. Через кілька років батьки розлучилися, а Лера з мамою переїхала до Херсона, де з дитинства готувалася стати піаністкою. У 15 років дівчинка підписала контракт з модельним агентством і полетіла працювати в Нью-Йорк. За 10 років вона пожила в семи світових столицях, стала обличчям LʼОreal, працювала з будинками мод Balenciaga, Calvin Klein і Valentino. У Лондоні Леру спіткала депресія, вона почала вживати наркотики, але швидко зупинилася. Згодом її запросили зніматися в короткометражках, кліпах Скриптоніта, CEPASA, «Пошлої Моллі». А рік тому їй запропонували роль русалки у фільмі «Маяк», де вона зіграла з Робертом Паттінсоном і Вільямом Дефо. Сьогодні Лера, як і раніше, працює моделлю в Європі, але живе в Києві. Вона створила панк-гурт «Стеклобой» і бренд апсайклинг-одягу Pre apocalypse clothes. Кореспондентка theБабеля Роксана Рублевська поговорила з Лерою про моделинг, зйомки зі світовими знаменитостями, героїн, розлучення, екопроєкти та спільний проєкт із групою «Балдьож».

1

Лера живе зі своїм хлопцем і собакою у сталінці на Татарці. Тут, крім житлової кімнати, є ще кухня з розмальованими у стилі панк стінами та мініательє. В ательє світло й просторо. Пересувна вішалка з відшитими сукнями, стіл зі швейними машинками, викрійками та ескізами, велике дзеркало для примірок. Лера розповідає, що з пʼятнадцяти років приміряла речі топових брендів, а тепер час створювати свій.

— Останні кілька років я думала про те, що потрібно споживати усвідомлено. Нещодавно разом із двома приятелями ми вирішили створити апсайклинг-бренд Pre apocalypse clothes, мета якого — зберегти планету.

Лера каже, що вторинне споживання — світовий тренд. Наприклад, одну з колекцій американського бренду Vaquera зробили з речей секонд-хенду Buffalo Exchange. Pre apocalypse clothes теж купує одяг на секондах і, як вважає Лера, «переосмислює» його.

Старі речі й обрізки від тканин перетворюються на нові, і поки коштують від 150 до 500 доларів. Вартість залежить від складності пошиття та якості тканини. Клієнти в Лери різні: від моделей і дружин заможних чоловіків до татуювальників, музикантів та скейтерів. До нового року бренд планує випустити перший лукбук.

Зараз у команді три людини — всі вміють шити, кроїти та малювати ескізи. У що виросте бренд, Лера поки не знає. Цілком імовірно, що коли-небудь вони зможуть створювати і ювелірні прикраси, аксесуари та предмети декору. Що стосується стилю, Pre apocalypse clothes надихається творчістю британської дизайнерки, захисниці навколишнього середовища та засновниці панк-моди Вівʼєн Вествуд. Посил бренду: «Те, що добре для планети — добре і для людей. Час вести екологічно здоровий спосіб життя!»

Лера не обмежується тільки екомодою. Вона сортує сміття, не користується аерозольними дезодорантами, поліетиленом, пластиком і регулярно проводить екоакції. Одна з таких називалася «Освіжімо Острів». Її Лера організувала кілька місяців тому в рідному Херсоні. Це був суботник, куди прийшли всі охочі, дізнавшись про нього з її Instagram. У той день хлопці зібрали понад 40 пакетів сміття, відправили його на утилізацію й посадили кельрейтерію. Зібрати гроші на саджанці Лері допомагали колеги з модельного бізнесу через соціальні мережі.

— Перед суботником я полетіла до Норвегії, щоб подивитися, як люди живуть у гармонії з природою в умовах технічного прогресу. І дуже здивувалася: майже у всіх електрокари та ідеальна чистота. Тому, коли бачила на асфальті випадково залишений недопалок чи обгортку, автоматично піднімала його й несла до найближчого бака.

2

Валерія Караман народилася 15 серпня 1994 року в невеликому місті Бендери, яке тоді щойно оговталося після Придністровської війни. Її батько молдованин, мати єврейка. Батьки познайомилися в Калінінградському інституті рибного господарства, а пізніше переїхали в Придністровʼя. Жили скромно, у глиняному будинку, який, за старовинною молдовською традицією, для них побудували родичі перед весіллям.

Коли Лері було чотири роки, батьки розлучилися. Разом з мамою вона рік прожила в Якутську, а пізніше переїхала до Херсона. Тоді, згадує Лера, довелося вчити російську та українську, до цього вона розмовляла тільки румунською. Зараз Лера памʼятає лише кілька румунських фраз, одна з яких у перекладі звучить так: «Не хочеш трохи моїх шмарклів?»

В кінці 90-х мама Лери вийшла заміж за моряка, і вітчим цілком замінив дівчинці батька.

— Він як міг дбав про сімʼю, але грошей, як і раніше, не вистачало. У коридорі стояв мішок макаронів і картоплі на місяць. Вітчим тоді працював барменом. Усе, що міг «намутити», і було його зарплатою. Іноді приносив додому барні стільці, посуд або стару фритюрницю. Вдома ночував лише у вихідні, і я їх дуже чекала. У мене було хороше дитинство, батьки в усьому мене підтримували.

З семи років Лера займалася англійською, іспанською та музикою. Грала на фортепіано, співала й навіть отримала кілька джазових премій. Колись її мама не вступила до консерваторії, тому Леру готували до музичного училища.

— У мене була дуже сувора викладачка з музики, яка била мене указкою по руках. Тому ходити на заняття не хотілося. Нещодавно я знайшла в батьків щоденник, куди записувала свої переживання. Писала, що хочу стрибнути в сходовий проліт, аби не ходити на музику, — сміється Лера.

У школі Леру вважали дивною. Сміялися з її мрійливості та нестандартної зовнішності. Найбільше однокласників смішило її гагаузьке прізвище, яке в перекладі означає «богатир/велетень», але Лера завжди вважала його гарним. У 15 років її фото побачив у локальній інтернет-сітці скаут і запросив на кастинг.

— Я ніколи не думала, що я можу стати моделлю. Вдома не було модних журналів і в моєму уявленні я зовсім не була схожа на грудастих красунь з календарів. Через низьку самооцінку я швидше б повірила, що мене продадуть на органи, аніж візьмуть у моделі. Але вітчим наполіг, щоб я сходила на кастинг. За тиждень мені перетелефонували і сказали: «Готуй документи, ти летиш у Нью-Йорк».

Увесь вересень 2009-го Лера провела в Нью-Йорку. Жила в орендованій квартирі на Нижньому Мангеттені. Спочатку почувалася незатишно, але швидко втягнулася. Першими серйозними проєктами стали презентація Calvin Klein і лукбук Max Azari. Незабаром Лера полетіла в Токіо, де знімалася для обкладинки «Мадам Фігаро», а потім кілька разів ставала обличчям групи косметичних компаній LʼОreal.

Та коли повернулася в Херсон, грошей за роботу від агентства, яке відправило її в Токіо та Нью-Йорк, так і не отримала. Тоді Лера знайшла нового агента й полетіла в Париж, де прожила чотири роки. Працювала на Valentino і Balenciaga.

— Спочатку я заробляла небагато. Памʼятаю, мені дали туфлі, у які я просто закохалася. Коли почула їхню ціну, почала плакати, бо не змогла б собі їх дозволити. Мене запитали: «Тобі зручно в цих туфлях? Твій розмір? Тоді забирай». Потім дизайнери дарували мені речі багато разів. Думаю, такий вишуканий одяг і виховав мій смак та сформувалв стиль.

У Парижі Лера жила у творчій комуні — двоповерховому шоурумі її друга. Сусіди дівчини весь час змінювалися: актори, моделі, художники, музиканти та письменники. Так вона вивчила французьку, почала всерйоз цікавитися мистецтвом та артхаусним кінематографом.

3

У 19 років Лера з подругою-моделлю переїхала в Лондон, де прожила рік. Від самотності та відсутності відпочинку в неї почалася депресія. Якийсь час Лера вживала героїн. У неї були абʼюзивні стосунки з хлопцем із Херсона. Звʼязок довелося розірвати, коли в один з її приїздів додому хлопець побив Леру до струсу мозку. Від суїциду та зриву Леру врятував її модельний агент Стас, який вчасно запропонував їй виїхати з Лондона на роботу в Тель-Авів. Спочатку в Тель-Авіві вона ще вживала наркотики, але незабаром познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком Міхаелем і остаточно кинула. Про цей період Лера згадує неохоче і вважає, що відтоді дуже змінилася.

— Міша сказав мені: «Леро, я тебе справді люблю й хочу прожити з тобою життя. Вибирай, або я і життя, або ширка». І я вибрала життя з ним. Тоді я вперше відчула, що не сама в цьому світі, що на цій планеті є ще, як мінімум, одна людина, яка мене розуміє. Жодної реабілітації та пігулок. Тільки море, сонце і любов.

За словами Валерії, вона була хорошою дружиною: відповідальною, турботливою й навіть допомогла чоловікові втілити свою мрію: стати художником і почати продавати свої картини. Жартома себе в той період життя вона називає «домашнім панком».

Шлюб тривав чотири роки. Перших кілька років пара жила в Тель-Авіві з батьками Міші, євреями-емігрантами з Владивостока. Пізніше Лера наполягла на тому, щоб переїхати в Київ, де через рік вони розлучилися. Причина виявилася банальною. Міша не хотів працювати й Лері майже весь час доводилося його утримувати. Останньою краплею стала хвороба Лери. Понад рік тому вона намацала ущільнення в себе у грудях. Лікарі підтвердили пухлину та призначили операцію.

— Тоді я вперше злякалася смерті. Боялася, що все обірветься так швидко, що багато чого не встигла. Жаліла маму, адже я в неї єдина дитина. Міша поставився до проблеми легковажно й навіть не приїхав з Києва до Херсона підтримати мене. Операція пройшла успішно, пухлина виявилася доброякісною, але незабаром ми вирішили розійтися. Щоправда, досі так і не розлучилися офіційно.

Ще живучи в Тель-Авіві, Лера почала активно зніматися в рекламі та кліпах. Режисери та продюсери самі знаходили її через Instagram і пропонували комерційну співпрацю. Кліп «Детка» для групи «Адвокати» став дебютом. Потім артистка знялася в кліпах «Пошлої Моллі», Скриптоніта й CEPASA.

4

У 2016-му Лера чекала, коли у прокат вийде фільм VVITCH режисера Роберта Еггерса, і коли нарешті його подивилася, загадала бажання знятися в такому ж крутому горорі. Бажання здійснилося в 2018-му. Кліп «Пошлої Моллі» «Типова вечірка з басейном» представляли на Берлінському фестивалі короткометражок, куди приїхала дружина режисера Роберта Еггерса, Алі. Коли вона побачила Леру в кліпі, відразу ж звʼязалася з її агентством у Лондоні й організувала їй Skype-кол з режисером. Так Леру вибрали на роль русалки в новій кінострічці Роберта Еггерса «Маяк», сценарій для якої написав його брат Макс.

Це американо-канадський фільм про двох наглядачів маяка. Події відбуваються в кінці ХІХ століття. Премʼєра відбулася на Каннському кінофестивалі 19 травня 2019 року в рамках програми «Двотижневик режисерів». Стрічка отримала нагороду Міжнародної федерації кінопреси. Коли Лера вперше побачила себе на великому екрані, так розхвилювалася, що навіть не пішла фотографуватися з творцями фільму.

Стрічку знімали в Новій Шотландії (Канада), де вона встигла потоваришувати з усією знімальною групою та акторами Вільямом Дефо і Робертом Паттінсоном. З Паттінсоном вона досі спілкується в WhatsApp. Востаннє Лера бачилася з актором у Карлових Варах, куди він, за її словами, прилетів не тільки на івент, але й щоб побачитися з нею.

Сцени Лери знімали пʼять тижнів у спеціальному тренувальному басейні для моряків. Два тижні з нею займався дайвер: учив правильно дихати під водою й занурюватися з силіконовим хвостом, який важив 30 кілограмів, на шестиметрову глибину. Лера згадує, що найскладніше було перебувати під водою поки не знімуть кадр.

— До кожного знімального дня мене готували сім годин і ще пʼять знімали. Хвіст був величезний і дуже стискував ноги. Мене підбадьорював Паттінсон. Він весь час нагадував групі: «Гей, у нас тут напівгола русалка! Може ви принесете їй ковдру чи хоча б гарячого чаю?»

5

Зараз Лера живе в Києві, але кілька разів на місяць літає в Європу на презентації, покази та зйомки реклами. За останній час вона зʼявилася в рекламі великих брендів Diesel, Nestle, MISBEHAVE і Syoss.

З українськими дизайнерами та брендами Лера не працює. Каже, що в них немає грошей. У Лери є материнське агентство в Україні, L-models, яке відправляє її працювати за кордон. Її стандартний робочий день коштує тисячу євро. Крім моделингу, дохід приносить Instagram, у якому в Лери 57 тисяч підписників. На цьому майданчику вона за гроші рекламує те, що їй подобається самій: одяг, косметику, парфумерію. Один рекламний пост коштує від 100 євро.

Кілька місяців тому Лера вирішила створити в Києві свій панк-рок гурт з учасницями культового шапіто-дуету «Балдьож» Анею Сірик і Сашею Гончаренко. Дебютний кліп її музичного проєкту «Стеклобой» «Підʼїздне дитинство» вийшов минулого тижня та поки зібрав пʼять тисяч переглядів.

У кліпі дівчата гуляють околицями Херсона і співають про дитинство в маленькому місті. Слова написала Лера, музику — Аня. Головне завдання проєкту «Стеклобой» — говорити з гумором про серйозні соціальні проблеми. Видання «Слух» оцінило панк-дебют Лери неоднозначно. Писали, що дівчата грають примітивний панк-рок, у якому немає ані бунтарства, ані характеру, ані майбутнього. Саму Леру така оцінка анітрохи не засмучує. Вона не хоче перетворити творчість на продюсерський проєкт і каже, що робить «Стеклобой» для фана.

Лера розповідає, що списала кілька блокнотів своїми віршами і тепер мріє покласти їх на музику. На вірші Леру надихають книги Кафки, Чехова, Достоєвського та Чарльза Буковськи.

— Я просто хочу привернути увагу до важливих проблем. У тому числі, і проєктом «Стеклобой», тому що ми — екопанки. За допомогою своєї популярності можна впливати на екологію, на те, щоб популяризувати екотренди в моді, музиці, рекламі. Ми повинні здійснити пророцтво Майя — зробити Землю первозданно чистою!

Роксана Рублевська, «theБабель», 6 грудня 2019 року