20 липня 2016 року на Одеському кінофестивалі відбулась світова прем’єра фільму «Гніздо горлиці».
Сергій Тримбач, голова НСКУ
Це перша повнометражна стрічка 40-річного режисера Тараса Ткаченка. На мій погляд – напрочуд успішна. Матеріалом є життя українців (точніше – українок) за кордоном, куди вони рушили у пошуках заробітків. Ми знаємо вже не один фільм, зроблений про це, – усі зарубіжні. Втім, кілька літ тому був альманах короткометражок «Україно, гудбай» – смакував він не всім.
Фільм Ткаченка оповідає історію жительки одного з буковинських сіл Дарини просто, без психіатричних загогулин і містичних холодин (а таких в Одесі цього разу було завізно). Вона приїздить з Італії на різдвяні свята і, ретроспективно, ми знайомимось з тим, як непросто було їй увійти в річище італійського життя, у роль наймички в сім’ї генуезця Алессандро та його матері Вітторії (у цих ролях дуже сильні італійські актори Мауро Кіпріані та Ліна Бернарді).
А вдома чоловік на ймення Дмитро (Віталій Лінецький). Безробітний фактично, одначе ж старається – дім новий будує, на зароблені Дариною єври, аби в нього залітних туристів заманювати. Одначе ж гризе його такий стан, підмиваючи самі основи існування. А тут ще дочка «підзалетіла»…
Не буду переказувати докладніше фабулу стрічки, її варто подивитись всім. Вона драматична. Сім’я падає, як картковий будиночок, рушаться скрепи і вже, здається, усе те невідворотне. Екзистенційна драма, з якої не видко виходу…
А все ж він знаходиться. Не десь – у самих героях, які видобувають із самих себе сили жити далі.
Фільм зроблено дуже стримано, фарбами некрикливими. Це справді європейське кіно, занурене в приватне життя людини, яке одкривається нам неохоче, без екзальтації.
Головна удача – актори, всі без винятку. Просто блискуче грає центральну роль Дарини Римма Зюбіна – із максимальним наповненням внутрішніх станів героїні і мінімалізмом зовнішніх проявів. Актриса Київського академічного Молодого театру знімається в кіно вже досить давно, одначе тільки тепер вона отримала роль, гідну її таланту. Браво!
І так шкода, що Віталій Лінецький не дожив до фінішу роботи над фільмом, над роллю. Мабуть, це його краща роль в кіно, його лебедина пісня. Зламаний внутрішній профіль душі, за зовнішньою грубуватістю і нечулістю ніжність й непозірна інтелігентність…
«Гніздо горлиці» має шанс виграти одразу два конкурси повнометражних картин – і міжнародний, і національний. Одначе в будь-якому разі перед нами справжня удача. Тепер би ще прокат професійно облаштувати. Сподіваюсь, так воно й станеться.
Найбільше я радий за Тараса Ткаченка. За першою освітою він український філолог, режисура – його друге і тепер уже поза всяким сумнівом справжнє покликання.
«Гніздо горлиці» вийде в український кінопрокат 10 листопада. Прокатник – найбільший в Україні дистриб’ютор B&H.
Сергій Тримбач, НСКУ, 21 липня 2016 року