Василь Вовк, Gloss.ua про те, як зняти свій перший фільм в Україні. Статтю було висунуто у номінації «Кіно» премії PRESSZVANIE–2018.
Мы поговорили с известными и начинающими режиссерами и продюсерами, которые поделились своим опытом, советами и нюансами сьемки фильмов в нашей стране.
Итак, вы поставили задачу — снять свое кино. С чего начинать?
Шаг первый — придумать идею и написать сценарий
Марина Степанская, режиссер, фильмы: “Каникулы”, “Мужская работа”, “Стремглав”
— Хороших сценарних курсів в Україні не знаю. Існують цікаві міжнародні сценарні лабораторії для повнометражного кіно (Script East, Torino script Lab), але потрапити туди не так просто: потрібен високий рівень англійської, а сам проект має бути достатньо продуманий. Початківцям раджу курс creative writing в Могилянці.
— Стосовно літератури. Основний набір теоретиків по сценаристиці — Джон Трубі, Майкл Хог, Лінда Сігер, Джозеф Кемпбелл, Христофер Воглер, Роберт Маккі. Про монтаж — “In the blink of an eye” Уолтера Мерча. Їхні праці варто розглядати як інструмент, що допомогає поставити діагноз, “полікувати” власний сценарій та виявити, що працює, а що ні. Жоден з теоретиків не дасть чарівних рецептів ідеальної історії, хоча кожен намагається в цьому переконати.
Павел Остриков, режиссер, фильмы: “Голден лав”, “Выпуск 97”
— Я не навчався в кіношколі (самая известная в Украине — Ukrainian Film School — прим.ред.), але вважаю, що все ж таки це правильний розвиток. В першу чергу, ви будете спілкуватися з однодумцями та матимете список корисної літератури. Якщо вам не пощастило потрапити в школу, завжди можна навчатися самотужки. Зараз для цього є всі можливості.
— Пишіть про те, що знаєте, адже саме ваш унікальний досвід може зробити цікавим сценарій. І не спішіть записувати ідею, яку ви щойно придумали. Нехай вона обживеться з вами, побуде в голові, де зможе кристалізуватися в щось дійсно цікаве. (сценарий пишется в программах Final Draft, Fade In, Celtx — прим.ред.)
— Думка, що ви повинні створити щось геніальне, може надовго зупинити процес написання сценарію. Забудьте про це, і просто пишіть вашу історію, а буде вона геніальною чи ні, вирішите після останньої крапки.
Максим Асадчий, продюсер, фильмы: “Мамай”, “Братья. Последняя исповедь”, “Поводырь”
— Якщо прагнете експерименту і пошуку нових шляхів у кінематографі, можете спробувати зробити фільм і без сценарію. В усіх інших випадках, не економте час і зусилля на роботу над ним. В західному кіно сценарій проходить сім, вісім і більше редакцій.
— Не думайте, що існує якась магічна тема, яка гарантуватиме успіх фільму. Важливо, не “про що”, а “як”.
— Створюйте персонажів, які приваблять у проект гарних акторів і запам’ятаються глядачам.
— Як у змісті, так і у формі, як у фільмі, так і у кожній окремій сцені знайдіть своє художнє рішення, свою фішку, яка допоможе виокремити ваш фільм із загальної маси.
— Враховуйте економічні реалії. Чи варто будувати дорогу локацію заради однієї 30-секундної сцени? Чим економніший ваш сценарій, тим більший шанс його реалізації.
Юлия Синькевич, генеральный продюсер Одесского международного кинофестиваля
— Сценарій — це 50% успіху фільму. Потрібно прописати всі сцени, діалоги, вибудувати драматургію максимально точно. Якщо мова йде про суто комерційне кіно, то його ідею і сюжет можна вирахувати математично — для цього є фокус групи, дослідження попиту, які герої є цікавими глядачам, які теми хвилюють глядача. Якщо говорити про артхаусне кіно, то важлива оригінальність історії, унікальність світогляду автора. Не думайте про те, чи сподобається історія комусь конкретно.
— Дивіться багато фільмів всіх жанрів — це допоможе розуміти кіноконтекст, сучасну кіномову та розширяти горизонт.
— Сьогодні всю необхідну інформацію можна знайти в інтернеті чи на різних заходах (курсы Filmaking, программа Film.ua —прим.ред.), але фактично в Україні не існує якісної кіноосвіти, і це катастрофа для галузі.
Валерия Сочивец, режиссер, основатель организациb “Современное Украинское Кино” (СУК)
— Звичайно, кіношколи — це важливий елемент, але не першочерговий. Режисура — життєвий досвід, а не вивчена теорія. Є багато прикладів, і навіть українських, які переконують, що освіта не відіграє ролі.
— Режисурі неможливо навчити, тут має бути хист.
Шаг второй — найти деньги
Марина Степанская, режиссер<
“Препродакшн повнометражного кіно починається із “шлюбного” контракту з продюсером (без нього неможливо звертатися в будь-який фонд), а основне джерело фінансування в Україні — держава і Держкіно.
Перше, що необхідно зробити — прочитати закон про кіно. Дебютанти із дипломом професійного ВНЗ можуть претендувати на 100% фінансування першого фільму. Якщо у вас немає диплому, ви можете податися на пітчинг (конкурс проектов — прим.ред.) в категорію, де продюсер повинен шукати від 20 до 50% бюджету самостійно.
Якщо ви збираєтеся знайти кошти за кордоном, то мушу вас розчарувати — закони будь-якої країни і правила закордонних фондів наполягають на тому, що громадянин іншої країни спочатку має представити підтверджене фінансування з власної країни у розмірі не менше 30%. На практиці ніхто не хоче мати справу з дебютантами, які не можуть знайти кошти в своїй країні. Тому багато моїх знайомих, що закінчили іноземні кіношколи, все одно подають проекти фільмів спочатку в Держкіно”.
Павел Остриков, режиссер
“Перші фільми ви маєте створити на власні кошти, щоб ні від кого не залежати і відчувати свою відповідальність. У моєму випадку, дебютну короткометражну картину ми зняли за 1600 гривень. Щодо фінансування Держкіно — то це реальна можливість створити власний фільм, а якщо говорити про повнометражні картини, то майже єдина з існуючих”.
Максим Асадчий, продюсер
“Для того, щоб отримати державне фінансування, потрібно добре продумати, прописати і візуалізувати свій проект. Будь-хто може створити компанію і подати заявку. Для подачі ретельно вивчіть усі документи на сайті Держкіно, або порадьтеся з тими, хто має в цьому досвід. У Держкіно на короткометражний фільм можна отримати до одного мільйона гривень. Є кілька менших конкурсів державної підтримки — Президентський грант (до 100 тисяч грн) та конкурс Львівської кінокомісії (до 50 тисяч грн).
Приватне фінансування варто шукати у кінокомпаніях, що шукають нові таланти, чи рекламних продакшнах, яким цікаво отримати досвід з кіно. Можливо, ваш фільм торкається важливої теми, яку захоче підтримати якийсь бренд чи міжнародна організація. Якщо ваш фільм має потенціал для широкої аудиторії, можна спробувати знайти інвесторів чи продакт-плейсмент.
Малобюджетну повнометражну комедію чи горор можна зняти орієнтовно від 150 тисяч доларів. Короткометражний фільм “по всім правилам” коштуватиме в середньому 30-40 тисяч доларів”.
Валерия Сочивец, режиссер
“Препродакшн залежить від ідеї та від потреб цієї ідеї. Я знімала фільми взагалі без бюджету, і вони займали призові місця на фестивалях.
Якщо ви перший раз знімаєте фільм, раджу не шукати великих грошей, не брати кредитів, а зібрати друзів і гарно провести час. Кіно — це не бізнес, а мистецтво. Режисер і продюсер мають працювати в команді друзів та однодумців”.
Шаг третий — найти команду, локацию, реквизит
Марина Степанская, режиссер
“Для мене найважливіший етап підготовки — підбір команди та пошук акторів, який йде всіма відомими і невідомими шляхами. В окремих випадках цим займається кастинг-директор, але це не мій спосіб.
Для “Стрімголов” я сама шукала акторів, їздила з оператором по локаціях. У нас була невелика група однодумців (оператор, художник, звукорежисер, лінійний продюсер, другий режисер), з якою ми готували проект від А до Я. Також є більш індустріальний підхід, де за кожну ланку виробництва відповідає певний професіонал, всім диригує продюсер, а режисер займається тільки роботою з акторами чи постановкою кадру. Все індивідуально і залежить як від проекту, так і від самого режисера”.
Павел Остриков, режиссер
“Коли ми знімали фільм за власні кошти, то майже все робили самотужки. Це авантюра, в якій ти шукаєш людей, які тебе підтримають, і чим більший бюджет, тим менше це схоже на авантюру. Мені здається, що найважче знайти команду, з якою б тобі було комфортно працювати. А все інше – справа часу”.
Максим Асадчий, продюсер
“Для кожного завдання в кіно є вузькоспеціалізовані компанії та професіонали. Добором акторів займаються кастинг-директори, місця для зйомок шукають локейшн-скаути, реквізитори шукають необхідний реквізит. На це потрібно від кількох тижнів до кількох місяців.
Знайти команду можна в тематичних групах — KINOSOYUZ, Robyty Kino. Якщо не можете дозволити собі досвідчених людей — шукайте студентів кіновузів. Якщо ж хочете робити все самі — допоможе ваша винахідливість, вміння домовлятися та поради професіоналів.
Велика частина бюджету йде на техніку — камеру, світло, звук. Тут варто вибудовувати довгострокові партнерські стосунки з рентал-компаніями, домовлятися про знижки. Якщо всі, окрім технічної групи (механіки, освітлювачі), працюватимуть безкоштовно, а техніку дадуть зі значною “студентською” знижкою — день зйомки з мінімальною роботою гримера, художника-постановника і костюмера коштуватиме 2-3 тисячі доларів. Якщо ж ви знайдете всю техніку і реквізит безкоштовно, а в команді безкоштовно працюватимуть друзі, то вам залишиться оплатити транспорт, харчування та вінчестери для зберігання відзнятого матеріалу”. <
Валерия Сочивец, режиссер
“Підготовчий період — один з моїх улюблених етапів виробництва кіно. Все залежить від проекту: якщо потрібні якісь специфічні типажі чи локації, то потрібно закладати більший бюджет в цьому періоді.
(советуем отсмотреть все помещения и места, где можно снимать несколько дней бесплатно: квартиры, офисы, дачи и гаражи друзей и знакомых; улицы, подъезды, проезжая часть, крыши. Если в фильме фигурируют сцены в кафе или ресторане, попробуйте договориться с владельцами о закрытии помещения под съемку за вменяемые деньги — прим.ред.)
З досвіду скажу, що найбільше коштів витрачається на бензин, їжу та каву”.
Шаг четвертый — съемки
Марина Степанская, режиссер
“Зйомки — це найбільш стресомісткий фактор всього проекту. Щоб максимально зменшити непередбачуванність в знімальні дні, я все планую, роблю репетиції (на “Стрімголов” був місяць репетицій перед зйомками) та розкадровки з оператором (якщо ви почнете імпровізувати, в голові все одно буде структура фільму).
Монтаж — це період, коли “одна голова добре, а дві краще”. Режисер монтажу — співавтор фільму, перший глядач в залі, який незалежно оцінює матеріал. Важливо відгородити його від майданчика і всіх впливів матеріалу — чим менше він знає про те, як це знімалося, тим тверезіший в нього погляд”.
Павел Остриков, режиссер
“Коли починаються зйомки та монтаж, забуваються всі складнощі і ти просто насолоджуєшся моментом народження історії. Спочатку буде здаватися, що вийшла повна лажа, але з кожним кроком фільм набирає сили, вимальовується загальна картина, а згодом починається справжня магія”.
Максим Асадчий, продюсер
“Якщо була зібрана міцна команда і проведена підготовка, під час зйомок кожен контролюватиме свою сферу відповідальності. На цьому етапі продюсер контролює загальне дотримання графіку та бюджету, підтримує комунікацію з ключовими членами знімальної групи, партнерами та ЗМІ. Він також має бути готовий у будь-який момент включитися як кризовий менеджер чи остання інстанція прийняття складних рішень. На етапі пост-продакшну, залежно від проекту, продюсер може затверджувати рішення щодо монтажу, музики, комп’ютерної графіки.
Монтаж дає можливість “врятувати” фільм, викинути невдалі епізоди чи повністю перебудувати історію, якщо на етапі сценарію чи зйомок щось пішло не так. Можливо, на монтажі ви виявите, що потрібно “доозвучити” репліки або навіть дозняти сцени”.
Шаг пятый — маркетинг, выход в прокат и фестивали
Максим Асадчий, продюсер
“Найоптимальніше — віддавати кожну задачу по дистрибуції в руки професіоналам: світовим сейлз-агентам і українським дистрибуторам, спеціалістам з фестивальних подач, маркетингу, SMM. Якщо ж ви маєте намір осягнути все самим — будьте готові присвятити цьому кілька місяців, аналізуючи великі масиви інформації та виконуючи сотні дрібних задач.
В Україні багато компаній, що прокатують фільми в кінотеатрах, але можна домовлятися з ними напряму. Кінотеатри — це бізнес. Їх потрібно переконати, що на ваш фільм підуть глядачі. В цьому допоможе яскравий постер, вражаючий трейлер, участь популярних зірок. Або ж переконливе бачення промо-кампанії, яке пояснить, чим ви привабите глядачів.
Щодо фестивалів, то їхні організатори завжди шукають щось нове, нестандартні підходи, цікаві рішення — кіно, яке виділяється із загальної маси. Стежити за фестивалями та обирати, які підходять вам за жанром та форматом, допоможуть Festagent і Withoutabox. Для прем’єри подавайтеся лише на найбільш пріоритетні фестивалі”.
Марина Степанская, режиссер
“При нинішньому світовому перевиробництві фільмів сподіватися, що тебе знайдуть і візьмуть одразу в Канни — самонадіяно. З іншого боку — важлива удача.
Фестивальний шлях “Стрімголов” почався майже з випадковості. Продюсер подала трейлер фільму на Vilnius Meeting Point, ми його виграли і одразу потрапили у фокус уваги багатьох відбірників. Це допомогло потрапити на фестиваль у Карлові Вари“.
Павел Остриков, режиссер
“З короткометражним кіно вакжо вийти в прокат, але в нас подеколи створюються альманахи. Наприклад, щорічно Центр Довженко випускає збірник “Українська нова хвиля”, також ГО “СУК” разом з ОМКФ зібрали переможців Одеського кінофестивалю за декілька років. Тобто, шанс бути побаченим широкою аудиторією існує.
Якщо говорити про короткий метр, то основний шлях – це фестивалі. Подаватися потрібно спочатку на найбільш відомі фестивалі”.
Юлия Синькевич, продюсер ОМКФ
“У кожного кінофестивалю є власний профіль. Фільми на гострі соціальні теми частіше зустрінеш на Берлінале, а експериментальні роботи на Роттердамському кінофестивалі. Варто проаналізувати, чи підходить картина в програму фестивалю. Фестивалям цікаві оригінальні роботи, які розкривають універсальні теми, адже кінофоруми є міжнародними і до них привернута увага великої аудиторії.
У кожного кінофоруму є період прийняття заявок. Важливо точно виконати всі вимоги – прочитати регламент про те, якого жанру, тривалості, країни походження фільми приймає фестиваль, надати матеріали в хорошій якості, підготувати синопсис, трейлер, субтитри. Це дуже просто, але багато людей нехтують цими правилами, і втрачають можливість для своєї картини”.
Василь Вовк, Gloss.ua, 20 грудня 2017 року