Із 20 до 27 березня в Києві відбуватиметься XІI Міжнародний фестиваль документального кіно про права людини Docudays UA, на якому буде продемонстровано низку вітчизняних неігрових фільмів.
У конкурсних програмах буде показано 38 фільмів із 22 країн світу, зокрема, п’ять представників України.
«Все палає» (режисери Олександр Течинський, Олексій Солодунов, Дмитро Стойков, 82 хв., DOCU/ЖИТТЯ).
Це перший повнометражний фільм Олександра Течинського, Олексія Солодунова і Дмитра Стойкова, що багато років працювали фоторепортерами.
За словами авторів це не зовсім фільм про революцію, що змінила Україну минулої зими. Радше, він показує загальний шаблон певного типу повстань – тих, що завершуються кровопролиттям. Спершу шляхетне прагнення свободи наражається на темну силу правителів-тиранів. Згодом, унаслідок сум’яття й хаосу, праведний народний гнів змінюється чистою люттю. Коли з’являються перші жертви з обох сторін, незалежно від того, наскільки білими чи чорними вони здаються сторонньому спостерігачеві, межа між добром і злом розмивається, якщо дивитися на неї з епіцентру битви. І, зрештою, все палає.
Світова прем’єра стрічки відбулася на фестивалі DOK Leipzig у Німеччині, де «Все палає» був визнаний найкращим східноєвропейським документальним фільмом.
Прем’єрний показ стрічки відбудеться 24 березня о 21:00 в Червоній залі Будинку кіно.
«Пінгвін» (режисер Марина Врода, 51 хв., DOCU/ПРАВО).
Марина Врода: «Нічого розумного не спадало мені на думку, поки я пригинала голову за камерою оператора: я відчувала, як заклякало моє тіло, я відчувала голод, і мені більше за все на світі хотілося турботи, ніжності, близькості…».
Прем’єрний показ стрічки відбудеться 21 березня о 17:00 в Червоній залі Будинку кіно. Повторний показ – 22 березня о 12:00 в Червоній залі Будинку кіно.
«Медик іде останньою» (Угорщина / Україна, режисер Світлана Шимко, 26 хв., DOCU/КОРОТКО).
Лікарка-волонтерка Таня була на передовій впродовж найкривавіших днів Майдану. Після припинення вогню вона лишається в Києві лікувати поранених. Тим часом неоголошена війна з Російською Федерацією починається на сході України. Таня знову мусить їхати на фронт.
«Пост Майдан» (режисер Сергій Андрушко, 42 хв., DOCU/КОРОТКО).
Сергій Андрушко кілька тижнів стежать за чотирма людьми напередодні президентських виборів в Україні. Усі вони з різних куточків країни – Донецька, Криму, Ірпеня та Києва. Їх об’єднує те, що вони були поранені під час протестних акцій в Україні. Майдан втрачає свою актуальність, а чотири герої фільму намагаються вирішити особисті проблеми та беруть активну участь у громадському житті країни.
«Скрізь Майдан» (режисер Катерина Горностай, 36 хв., DOCU/КОРОТКО).
Катерина Горностаєва: «Хочу не забути цей рік, хочу пам’ятати людей, що були поряд. Рік Майдану, рік під знаком війни і миру».
Ще п’ять вітчизняних стрічок буде представлено в позаконкурсній програмі DOCU/УКРАЇНА.
«76-49» (режисер Юлія Проскуріна, к/м, анімація, 3 хв.).
Ще кілька секунд – і всі вони перетворяться на птахів. Літак. Ракета. Ще кілька секунд.
«Вагріч і Чорний квадрат» (США / Україна, режисер Андрій Загданський, 78 хв.).
Вагріч Бахчанян залишив по собі тисячі малюнків, колажів, десятки нотатників, сотні обкладинок книжок і журналів, понад сто томів «телефонних ілюстрацій», абсурдистських п’єс і численних афоризмів, як-от «Ми народились, щоб Кафку зробити билицею». Абсурдний, сюрреалістичний світ Бахчаняна заповнює екранний простір фільму – малюнки, анімація, перформанси, театр. У цьому світі криється його загадка. І загадка «Чорного квадрата».
«Вальс Алчевськ» (режисер Вадим Ільков, 54 хв.).
Травень 2014 року. Неподалік від міста Алчевськ, в садибі Мсциховського (с. Селезнівка), зібрались Сергій Жадан, Олексій Ворсоба, Влад Крейммер та Ольга Михайлюк для роботи над музично-літературним твором «Розділові». Усе відбувається в ритмі вальсу.
«Жива ватра» (режисер Остап Костюк, 77 хв.).
Мистецький документальний фільм про життя вівчарів українських Карпат і долю традиційного ремесла на фоні сучасних змін. Про щоденну працю без вихідних і права на слабкість. Про гармонійний світ, який ми втратили, прагнучи комфорту, і дитинство, яке ми залишаємо, начепивши на себе ролі дорослих.
«Сестра Zо» (режисери Аліса Коваленко, Любов Дуракова, 60 хв.).
Zo – колишня футболістка. Коли вона покинула спорт, їй довелося боротися за виживання й заново шукати себе.
Розповідає Геннадій Кофман, програмний директор Docudays UA:
Картини найрізноманітнішої стилістики та жанрів: від майже епічних до дуже особистих.
Дебютанти Аліса Коваленко і Люба Дуракова, здається, чотири роки відстоювали можливість відбутися фільму «Сестра Зо». Більше як шість років Остап Костюк із командою завзято фільмували свою сповідь про зникаючий світ останніх вівчарів Карпат. Нарешті ми маємо змогу побачити «Живу ватру» з чарівною камерою Олександра Позднякова та Микити Кузьменка.
Не можу не наголосити, що під час фестивалю відбудеться українська прем’єра фільму Андрія Загданського «Вагріч і чорний квадрат» про художника слова Вагріча Бахчаняна. Фільм-есе, фільм-колаж, шлях якого до глядача зайняв майже десять років. Мені здається, історія створення цього фільму багато в чому перетинається із долею героя. Можливо, тому, що режисер, як і Вагріч, не здатні до компромісу в мистецтві.
Не залишають режисери без уваги головні події, якими живе країна. Як пройшов цей рік з часу Революції Гідності? Що змінив він у житті героїв фільмів і кожного з нас? Імовірно, усі стрічки з української колекції фестивалю варті залишитися документальним свідченням часу. Більшість картин, які представляє Docudays UA, народилися за покликом серця, часом без усілякої підтримки, іноді вимагали від авторів неабиякої сміливості. А це свідчить, що для сучасної генерації українських митців документальне кіно – не засіб існування, не місце працевлаштування. Це спосіб мислення та спілкування зі світом.