Хто не хоче показувати кіно українською?
Дискусії, які розгорнулися останнім часом навколо рішення Конституційного Суду про обов’язкове стовідсоткове дублювання іноземних фільмів українською мовою, засвідчили, що у ставленні до рішення КС учасники вітчизняного кіноринку розбилися на два табори. Одні сприймають це рішення як цілком природне, інші наводять ряд аргументів, з огляду на які, вітчизняний кінопрокат нібито не готовий до переходу на стовідсоткове дублювання.
З цього приводу редакція отримала коментар Міністерства культури і туризму України. У ньому, зокрема, зазначено, що аргументи останніх могли би вважатися обґрунтованими за однієї умови: якби рішення Конституційного Суду з’явилося раптово. Але насправді воно є завершальною крапкою в цілій низці нормативних актів, закріплених на різних державних рівнях. Перш за все, є стаття 14 Закону України «Про кінематографію», згідно якої, «іноземні фільми перед розповсюдженням в Україні в обов’язковому порядку повинні бути дубльовані, озвучені чи субтитровані українською мовою». Постанова Кабінету Міністрів України від 16 січня 2006 року № 20 «Деякі питання розповсюдження і демонстрування фільмів» передбачувала поступовий перехід вітчизняного кінопрокату на український дубляж (з 1 вересня 2006 р. — дублювання 20% копій кожного іноземного фільму, з 1 січня 2007 р. — 50% копій, з 1 липня 2007 р. — 70% копій). 22 січня 2007 року відбулося підписання Меморандуму про співпрацю між Міністерством культури і туризму України, дистриб’юторськими компаніями та демонстраторами фільмів. Меморандум закріпив добровільну(!) угоду між МКТ та дистриб’юторськими компаніями, які забезпечують до 90% прокату фільмів в Україні, про обов’язкове виконання положення Закону України «Про кінематографію». Дистриб’юторські компанії зобов’язувалися з 1 лютого 2007 року дублювати (озвучувати чи субтитрувати) українською мовою фільмокопії іноземного виробництва і довести їхню частку на початок 2008 року до 50% від загальної кількості фільмокопій кожної картини, яка ввозиться на територію України.
Сумлінне виконання цих нормативних положень та досягнутих домовленостей всіма без винятку дистриб’юторами давало б їм можливість підготуватися до повного переходу на дублювання іноземних фільмів українською мовою. Але на практиці дій, які би послідовно втілювали документально установлений порядок, не було.
Розповсюдженням фільмів іноземного виробництва в Україні займаються 15 дистриб’юторських компаній. Із них п’ять закуповують майнові права безпосередньо в студій-виробників і обслуговують фактично 70% кінотеатрів, а решта займаються розповсюдженням фільмів іноземного виробництва через російські посередницькі компанії. Витрати на адаптування фільмів іноземного виробництва до мовного середовища країни, на територію якої закуповуються майнові права, входять до витрат студії-виробника. Тобто для дистриб’юторів, які безпосередньо працюють зі студіями-виробниками, проблеми із дублюванням фільмів українською мовою не існує. Натомість вона існує для прокатників, які є посередниками російських дистриб’юторських компаній.
Міністерство культури і туризму із розумінням ставиться до цих проблем, але як центральний орган виконавчої влади МКТ проводить і буде проводити свою роботу виключно в рамках виконання рішення Конституційного Суду України та Указу Президента України від 13 вересня 2007 року (№ 868/2007) «Про заходи щодо сприяння розвитку національної кінематографії».
На виконання цього указу уряд України повинен забезпечити:
— прискорення вирішення питань, пов’язаних із дублюванням, озвученням, субтитруванням та тиражуванням фільмокопій, у тому числі за рахунок частини бюджетного фінансування, та оснащення студії з озвучення національних фільмів у цифровому форматі «Долбі»;
— створення технологічного циклу з обробки кіноплівки, тиражування фільмокопій та переведення їх на інші носії;
— звільнення від податку на додану вартість квитка національного фільму та іноземного, дубльованого українською мовою в кінотеатрах;
— відшкодування витрат на дубляж з державного бюджету на високохудожні, експериментальні фільми іноземного виробництва (у тому числі артхаузне кіно), демонстрація яких здійснюється малотиражно (у кількох фільмокопіях).
Міністерство культури і туризму розробило ряд заходів, які мають підтримати в цій ситуації вітчизняний кінопрокат. До Верховної Ради внесені проекти законів щодо протекціонізму по відношенню до національного фільму та фільмів іноземного виробництва, дубльованих державною мовою.
Мінкульттуризму готове відшкодовувати витрати на дубляж з державного бюджету на високохудожні, експериментальні фільми іноземного виробництва (у тому числі артхаузне кіно), розповсюдження яких здійснюється малотиражно (у кількох фільмокопіях) відповідно до висновків Експертної комісії з питань кінематографії. Сьогодні в Україні вже діє кілька студій з дублювання фільмів іноземного виробництва (АDIOZ PRODUCTION L.T.D., POST MODERN, НЕВА-ФІЛЬМ УРАЇНА, LEMMA RECORDING & POST PRODUCTION STUDIO), прискорюється вирішення проблем, пов’язаних з дублюванням, озвученням, субтитруванням та тиражуванням фільмокопій, у тому числі за рахунок частини бюджетного фінансування.
«День», 14 лютого 2018 року