Подаємо проект Закону України «Про меценатство», розроблений Міністерством культури і туризму України.
Проект
Закон України «Про меценатство»
Цей Закон визначає загальні засади меценатства, забезпечує правове регулювання відносин у суспільстві, спрямованих на розвиток меценатської діяльності, гарантує державну підтримку її учасникам.
Розділ І. Загальні положення
Стаття 1. Визначення термінів та понять
У цьому Законі наведені нижче терміни і поняття вживаються у такому значенні:
меценатство – добровільна безкорислива матеріальна, фінансова, організаційна, консультаційна та/або інша підтримка меценатами набувачів меценатської допомоги, спрямована на розвиток культури, мистецтва, науки, освіти охорону та популяризацію культурної спадщини
меценатська діяльність – добровільна, безкорислива діяльність, здійснювана меценатами, що не передбачає одержання прибутків від цієї діяльності.
меценати – фізичні та юридичні особи (резиденти або нерезиденти), що здійснюють меценатську діяльність самостійно або надають допомогу меценатським організаціям.
меценатські організації – неприбуткові благодійні організації, головною метою яких є здійснення меценатської діяльності.
набувачі меценатської допомоги – фізичні або юридичні особи, що здійснюють діяльність, пов’язану із збереженням і розвитком культурного надбання України.
Стаття 2. Законодавство про меценатство
Законодавство про меценатство базується на відповідних положеннях Конституції України, Цивільного кодексу України, Закону України “Про благодійництво і благодійні організації”, цього Закону, інших нормативно-правових актів України, що регулюють меценатство та меценатську діяльність.
Якщо міжнародним договором України встановлені інші норми, ніж ті, що містяться у законодавстві України про меценатство, то застосовуються норми міжнародного договору, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.
Стаття 3. Засади меценатства
Меценатство є важливим чинником творчого, духовного, інтелектуального розвитку суспільства.
Діяльність меценатів, що має суспільний (недержавний) характер, здійснюється у взаємодії з органами державної влади і органами місцевого самоврядування та отримує державну підтримку.
Стаття 4. Мета і основні напрями меценатства
Метою меценатства є сприяння розвитку культури, мистецтва, науки та освіти України.
Меценатство здійснюється у таких основних напрямах:
сприяння доступу населення до культурних цінностей
сприяння охороні та збереженню культурної спадщини, історико-культурного середовища, пам’яток історії та культури підтримка музеїв та музейної справи
сприяння поверненню в Україну національних культурних цінностей, що були вивезені за кордон
підтримка бібліотек і бібліотечної справи
сприяння розвитку видавничої справи
підтримка професійної діяльності у сфері культури і мистецтва
сприяння розвитку традиційного народного мистецтва та аматорства
підтримка відродження та розвитку народних художніх промислів
сприяння естетичному вихованню (художньо-естетичній освіті) дітей і молоді
сприяння популяризації вітчизняного мистецтва та кращих досягнень світового мистецтва
пошук і підтримка обдарованої молоді та дітей
сприяння розвитку науки і освіти, реалізації науково-освітніх програм, надання допомоги вчителям (викладачам), вченим, студентам, учням
сприяння популяризації українського мистецтва за кордоном, входженню України до європейського та світового культурного простору
підтримка національної кінематографії
підтримка українського музичного класичного мистецтва, концертно-гастрольної галузі
підтримка оновлення матеріально-технічної бази закладів культури, інформатизації у сфері культури.
Розділ ІІ. Держава і меценатська діяльність
Стаття 5. Засади державної політики України щодо меценатства
Державна політикa України щодо меценатської діяльності базується на:
невтручанні органів державної влади, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб у діяльність меценатів і меценатських організацій
гарантуванні добровільності діяльності меценатів і меценатських організацій
створенні сприятливої правової бази для розвитку меценатства
співпраці органів державної влади і органів місцевого самоврядування з меценатами і меценатськими організаціями
визначенні пріоритетних напрямів і розробці державних програм розвитку меценатства в Україні
моральній та економічній підтримці державою меценатської діяльності.
Стаття 6. Державна підтримка меценатської діяльності
Органи державної влади і органи місцевого самоврядування для підтримки меценатства надають їм пільги з оплати податків, зборів і мита згідно з чинним законодавством, а також:
встановлюють почесні звання, нагороди та відзнаки за меценатську діяльність (“Почесний меценат”, “Меценат року” тощо)
нагороджують меценатів державними нагородами України, нагородами і відзнаками органів місцевого самоврядування
встановлюють порядок увічнення імені мецената у зв’язку з меценатською діяльністю (зазначення імені мецената у титрах фільму, на сторінках культурологічних та наукових видань, на пам’ятних дошках на об’єктах культурної спадщини заснування іменних грантів і премій тощо)
застосовують систему державних та комунальних доповнюючих грантів
відзначають меценатів у інших формах відповідно до законодавства.
Виявлення вдячності з боку фізичних та юридичних осіб, що отримали меценатську допомогу, може здійснюватись публічно, у тому числі через засоби масової інформації, що не вважається рекламою.
Отримання юридичними та фізичними особами допомоги від меценатів і меценатських організацій не вважається підставою для скорочення їх бюджетного фінансування.
Стаття 7. Звітність меценатської організації
Обсяг і форми статистичної звітності меценатських організацій встановлюються Кабінетом Міністрів України з урахуванням особливостей їх діяльності.
Порядок складання та подання фінансової звітності про використання коштів та майна меценатськими організаціями встановлюються центральним податковим органом з урахуванням положень законодавства про меценатство, особливостей меценатської діяльності.
Розділ ІІІ. Організаційно-правове регулювання
меценатства та меценатської діяльності
Стаття 8. Форми меценатства та меценатської діяльності
Меценати та меценатські організації здійснюють свою діяльність на підставі Закону України “Про благодійництво та благодійну діяльність”.
Меценатство та меценатська діяльність може здійснюватись у таких формах:
фінансової допомоги, що надається у формі гранту, субсидії, добровільної пожертви, взяття на себе витрат щодо повного або часткового утриманню об’єктів, що належать набувачам меценатської допомоги
матеріальної допомоги, шляхом безоплатної передачі майна та/або майнових прав, в тому числі цінних паперів, прав інтелектуальної власності, набувачу меценатської допомоги тимчасово, у постійне користування або у власність
заснування та надання стипендій, разової фінансової або матеріальної допомоги
організації та проведенні культурно-мистецьких та науково-освітніх акцій (заходів): фестивалів, конкурсів, концертів, вистав, виставок, показів, конференцій, семінарів, круглих столів тощо
надання організаційних, консультаційних, експертних та інших послуг
інших формах, що не суперечать законодавству України.
Стаття 9. Права меценатів
Кожен має право здійснювати меценатську діяльність на території України на основі добровільності та свободи вибору її напрямів і форм, згідно з чинним законодавством.
Державним органам, органам місцевого самоврядування та їхнім посадовим особам заборонено нав’язувати цілі, напрями чи форми здійснення меценатської діяльності. Меценати та меценатські організації добровільно визначаються зі своєю участю в конкретних державних цільових програмах в галузях культури та мистецтва, науки та освіти. Центральні органи виконавчої влади у зазначених галузях ведуть реєстри відповідних державних цільових програм та проектів надають інформацію меценатам про їхній зміст, можливі форми участі меценатів у реалізації зазначених програм та проектів, стимулювання такої участі.
Меценати мають право здійснювати меценатську діяльність безпосередньо або через меценатські організації.
Стаття 10. Заснування, статус, державна реєстрація, діяльність, реорганізація та ліквідація меценатської організації
Порядок заснування, статус, державна реєстрація, діяльність, реорганізація та ліквідація меценатської організації регулюється Законом України “Про благодійництво та благодійні організації”, іншими нормативно-правовими актами України.
Стаття 11. Відповідальність за порушення законодавства про меценатство
Особи, винні у порушенні законодавства про меценатство, несуть відповідальність згідно з законами України.
Розділ IV. Прикінцеві положення
1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування, крім пунктів 3 та 4 частини третьої роділу IV (Прикінцевих положень) Закону, які набирають чинності з 1 січня 2007 р.
2.До приведення законодавства України у відповідність із цим Законом, нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
3. Внести зміни до таких законів України:
1. До Закону України “Про благодійництво і благодійні організації”:
1) в абзаці 4 статті 1 замість слів “або окремих категорій осіб” записати слова “та набувачів благодійної допомоги”.
2) В абзаці 6 статті 1 після слів “набувачі благодійної допомоги” записати в дужках “(об’єкти благодійництва)”.
3) В абзаці 7 статті 1 записати – “меценатство (меценатська діяльність)” – специфічна форма благодійництва (благодійної діяльності), що полягає у добровільній безкорисливій матеріальній, фінансовій, організаційній, консультаційній та/або іншій підтримці меценатами або меценатськими організаціями набувачів меценатської допомоги, спрямованій на розвиток культури, мистецтва, науки, освіти охорону та популяризацію культурної спадщини
4) Доповнити статтю 1 абзацами такого змісту:
“грант” – цільова фінансова допомога, що надається набувачу благодійної допомоги для реалізації цілей, визначених благодійною програмою (проектом)
“доповнюючий грант” – грант, що надається органом державної влади або органом місцевого самоврядування набувачу благодійної допомоги як доповнення до гранту, вже наданого іншим суб’єктом благодійництва
“довгострокова благодійна програма” – комплекс взаємопов’язаних благодійних заходів, узгоджених за метою, завданнями, строками виконання, складом виконавців, ресурсним забезпеченням із загальним строком виконання понад один рік
“cуб’єкти благодійництвa” – благодійники та благодійні організації.
5) Частину 3 статті 8 викласти в такій редакції:
“За державну реєстрацію благодійної організації плата не стягується”.
6) У частині 4 статті 8 слова “документ, що засвідчує сплату коштів за державну реєстрацію” вилучити.
7) У частині 2 статті 15 слова “фінансовий рік” вилучити.
8) В абзаці 4 статті 20 після слів “які” доповнити словами “здійснюють благодійництво або” – і далі за текстом.
2. До Закону України “Про рекламу”:
Доповнити статтю 2 пунктом 3 такого змісту:
“3. Не вважається рекламою публічне виявлення вдячності з боку фізичних та юридичних осіб, що отримали благодійну (меценатську) допомогу”.
3. До Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”
1) У підпункті 5.2.2 статті 5 замість слів “у розмірі, що перевищує два відсотки, але не більше п’яти відсотків” записати “у розмірі не більше п’яти відсотків”.
2) У підпункті 5.2.13 статті 5 замість слів “у розмірі, що перевищує два відсотки, але не більше десяти відсотків” записати “у розмірі не більше десяти відсотків”.
3) Доповнити пункт 5.2 статті підпунктами 5.2.20 та 5.2.21 такого змісту:
“5.2.20.Суми коштів або вартість майна добровільно перераховані (передані) для цільового використання з метою реалізації мистецьких проектів професійним творчим працівникам за умови документального підтвердження цільового використання набувачами благодійної допомоги зазначених коштів і майна, у розмірі не більше п’яти відсотків оподатковуваного прибутку попереднього звітного періоду.
5.2.21. Суми коштів або вартість майна добровільно перераховані (передані) для реалізації державних цільових програм в галузях культури та мистецтва, науки та освіти у розмірі не більше десяти відсотків оподатковуваного прибутку попереднього звітного періоду”.
4. До Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”
1) У підпункті 5.3.2 статті 5:
замість слів “у розмірі, що перевищує два відсотки, але не більше п’яти відсотків” записати “у розмірі не більше п’яти відсотків”
після слів “неприбутковим організаціям, зареєстрованим в Україні” додати “а також професійним творчим працівникам для цільового використання з метою реалізації мистецьких проектів”.
2) Доповнити пункт 5.3. статті 5 підпунктами 5.3.7 та 5.3.8 такого змісту:
“5.3.7. Суму коштів або вартість майна, переданих платником податку для цільового використання з метою охорони культурної спадщини установам науки, освіти, культури, заповідникам, музеям-заповідникам, зареєстрованим в Україні у розмірі не більше десяти відсотків його оподатковуваного доходу звітного періоду.
5.3.8. Суму коштів або вартість майна, переданих платником податку для реалізації державних цільових програм в галузях культури та мистецтва, науки та освіти у розмірі не більше десяти відсотків оподатковуваного доходу звітного періоду”.
3) Доповнити пункт 4.3 підпунктом 4.3.35 такого змісту:
“кошти, отримані професійними творчими працівниками від благодійників (спонсорів, меценатів) та благодійних організацій для реалізації мистецьких проектів за умови документального підтвердження цільового використання зазначених коштів”.
Відповідно підпункт 4.3.35 вважати підпунктом 4.3.36.
Голова Верховної Ради України
ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до проекту Закону України “Про меценатство”
1. Обгрунтування необхідності прийняття Закону України “Про меценатство”
Необхідність прийняття Закону обумовлена важливістю меценатської
діяльності для розвитку культури, мистецтва, освіти і науки, а також недостатньою розвиненістю меценатства в Україні.
Як свідчить світова та вітчизняна практика, державної підтримки не достатньо для збереження культурної спадщини, розвитку творчого, інтелектуального потенціалу суспільства. А для розвитку меценатства необхідна спрятлива правова база, моральна та матеріальна підтримка меценатів.
Згідно зі статтею 1 Закону України “Про благодійництво і благодійні організації” меценатство є специфічною формою благодійництва. Водночас, специфіка меценатсва не відображена в зазначеному Законі, а отже меценатська діяльність потребує регламентації в окремому нормативно-правовому акті.
Для поліпшення правових умов благодійництва взагалі та меценатства зокрема, для збільшення податкового стимулювання меценатської діяльності необхідно внести зміни до законів України “Про благодійництво і благодійні організації”, “Про рекламу”, “Про оподаткування прибутку підприємств”, “Про податок з доходів фізичних осіб”. Ці зміни передбачені Прикінцевими положеннями проекту Закону України “Про меценатство”.
2. Мета та завдання прийняття проекту Закону України.
Метою прийняття Закону України “Про меценатство” є створення
сприятливих правових умов для меценатської діяльності – важливого чинника розвитку культури, мистецтва, науки і освіти.
Завданнями Закону є:
– законодавче відображення специфіки меценатської діяльності
– посилення морального та матеріального стимулювання меценатства
– створення сприятливих правових умов для ефективної взаємодії меценатів з органами державної влади та органами місцевого самоврядування.
3. Загальна характеристика і основні положення проекту Закону
Запропонований законопроект унормовує меценатство як специфічну
форму благодійництва, визначає засади меценатства, мету, основні напрями і форми меценатської діяльності, засоби державної підтримки меценатства.
4. Стан нормативно-правової бази у сфері меценатства
Правові відносини у сфері меценатства регулюються Конституцією
України, Законом України “Про благодійництво і благодійні організації”, податковим законодавством.
Водночас, поза увагою законодавців залишились особливості меценатської діяльності, не визначено мету, напрями і форми діяльності меценатів, не вирішені питання стимулювання діяльності меценатів.
5. Фінансово-економічне обгрунтування
Прийняття Закону не потребує додаткових витрат з Державного та місцевих бюджетів.
6. Прогноз соціально-економічних та інших наслідків прийняття Закону
Прийняття Закону сприятиме розвитку меценатства в Україні, відродженню його традицій. Суттєво зросте меценатська підтримка культури, мистецтва, освіти і науки, що сприятиме кращому доступу населення до культурних цінностей, естетичному вихованню дітей і молоді, збереженню культурної спадщини, розвитку професійного мистецтва і мистецького аматорства, активізації наукових досліджень, зростанню творчого, інтелектуального потенціалу суспільства.
Міністр культури і туризму України
І.Д. Ліховий