Галина Ярема, «Високий Замок» про VII МКФ «Корона Карпат», який, втім, з Каннським МКФ зрівнятися не годен.

У курортній столиці України відбувся VІІ Міжнародний кінофестиваль «Корона Карпат»

Кожної осені курортна столиця України, місто Трускавець, перетворюється на Канн або Карлові Вари: на свято кіно сюди з’їжджаються кінематографісти не лише з України, а й з-за кордону. Трускавецький Міжнародний кінофестиваль «Корона Карпат», який збирає кіноманів із 2009 року, став культурною візитівкою Західної України. «Корона Карпат» — не лише конкурс фільмів, а й майданчик для культурного діалогу між митцями, професіоналами та глядачами, який ведеться мовою кіно.

Попередній кінофести­валь організатори прово­дили без помпезності: не було червоної доріжки, дещо було змінено формат захо­ду. А цього року взагалі стояло питання — проводити VІІ фес­тиваль чи ні. Усе впиралося в кошти. За словами генераль­ного директора кінофестива­лю Олега Карпина, за два міся­ці до початку не були на 100% впевнені, що «Корона Карпат» відбудеться. Але мер Трускав­ця Андрій Кульчинський зробив усе можливе й неможливе для того, аби знайти ці кошти.

У день відкриття фестива­лю перед кінотеатром «Зла­та» простелили червону доріж­ку. Нею пройшли члени журі: молдовський кінорежисер і го­лова журі Валеріу Жерегі, ли­товський режисер Альгімантас Пуйпа, латвійський режисер Яніс Нордс, український кіно­режисер Василь Вітер, кіно­критик Лариса Брюховецька… А також актори Яків Ткаченко, Ніна Набока, Євген Григор’єв, Юрій Хвостенко, Михайло Грицкан, Іван Шаран, Петро Пастухов, письменник і сцена­рист Андрій Кокотюха, актор Володимир Горянський, актор­ка, співачка та «гроза» усіх ма­газинів Наталія Кудряшова…

Генеральний продюсер кі­нофестивалю «Корона Карпат» Теодозія Микитка особливо раділа з того, що у глядацько­му залі не було жодного вільно­го місця. На відкриття прийшли не лише трускавчани, а й гос­ті міста, — щоб поспілкуватися з акторами, послухати концерт і подивитися фільм-відкриття «Герой мого часу».

— Те, що я міг зробити, робив по максимуму, — розповів жур­налісту «ВЗ» генеральний ди­ректор фестивалю Олег Кар­пин. — Але один, як відомо, у полі не воїн. Дякуючи команді — режисеру Борису Савченку, ді­вчатам-помічницям, генераль­ному продюсеру, відбірковій комісії, нам вдалося зробити усе, що запланували. Найбіль­ше переживав за глядача, бо дуже хотілося, щоб кінозал не був порожнім. І я приємно вра­жений, що трускавецькі гляда­чі і гості міста підтримали фес­тиваль своєю присутністю. Але хочеться планку нашого захо­ду підняти на щабель вище. Думаю, наступного року вар­то було би зробити більше різ­них секцій, хочемо залучити якомога більше зарубіжних кі­нематографістів, щоб до Трус­кавця на свято кіно їхали, як, скажімо, у Карлові Вари чи у Канн. Бо і у Франції, і в Чехії ко­лись також починали з малень­ких фестивалів. Вірю, що і про «Корону Карпат», як про по­тужний фестиваль, заговорять в усьому світі.

На жаль, через хворобу не приїхала народна артист­ка України Ада Роговцева, яка повинна була проводити майстер-клас для дітей у Га­лицькій кіношколі. На допомо­гу прийшла заслужена артист­ка України Катерина Кістень (у серіалі «Слуга народу» — се­стра президента. — Г. Я.).

У бібліотеці, де відбула­ся презентація книжок пись­менника і сценариста Андрія Кокотюхи та режисера Бори­са Савченка, народу зібра­лося більше, ніж поставили стільців… Співали з Наталкою Кудряшовою і азербайджан­цем Гурбаном Абасовим «Ніч яка місячна», «Моя Україна» та з Михайлом Грицканом на його сольному концерті. Особливо було приєм­но, що не лише зі сце­ни на відкритті і закритті фестивалю, а й протягом чоти­рьох фестивальних днів учас­ники спілкувалися українською мовою. Навіть голова Держ­кіно Молдови Валеріу Жере­гі і литовець Альгімантас Пуй­па вивчили кілька українських слів на знак поваги до країни, у яку їх запросили. Натомість народний артист України Во­лодимир Горянський, який до­бре володіє українською і який знімається в українських філь­мах, зі сцени відкриття кінофо­руму звертався до присутніх у залі російською… Мабуть, осо­блива зірковість завадила акто­рові бути присутнім на закрит­ті VІІ кінофестивалю «Корона Карпат». Прикро, що не було Горянського і на відкритті пли­ти, яку встановлюють на Алеї кінослави на честь фільму-пе­реможця попереднього фес­тивалю. Тож не зміг потисну­ти руку молодому латвійському режисеру Янісу Нордсу, воло­дарю Міжнародного призу журі на Берлінському кінофестивалі і володарю премії журі за най­кращий фільм у Лос-Анджелесі. Його стрічка «Мамо, я тебе лю­блю» отримала на попередньо­му кінофестивалі «Корона Кар­пат» Гран-прі.

На суд професійного журі в основній конкурсній про­грамі було представле­но дев’ять українських фільмів, серед яких є і фільми у співпро­дукції з зарубіжними країнами: «Коли падають дерева», «Ізі», «Гірська жінка на війні», «Каз­ка про гроші», «Шляхетні во­лоцюги», «Червоний», «2020», «Припутні», «Герой мого часу». Найкращим фільмом VІІ кіно­фестивалю стала картина «Гір­ська жінка на війні» (Україна, Іс­ландія, Франція). Фільм було обрано як фільм-відкриття на Одеському кінофестивалі у липні цього року. Окрім того, стрічку висунуто від Ісландії претендентом на 91-шу премію «Оскар» у номінації «Найкра­щий фільм іноземною мовою». У фільмі йдеться про Халлу, 50-річну диригентку хору, яка провадить таємне життя при­страсної захисниці екології. Коли жінка запланувала най­сміливішу операцію, отримує несподіваного листа, який змі­нює її плани на життя. Її заявку на усиновлення дитини нарешті прийнято: на Халлу чекає ді­вчинка-сирота в Україні…

Наступного року, коли відбу­деться VІІІ кінофестиваль «Ко­рона Карпат», на Алеї кіносла­ви встановлять нову плиту. На ній буде написано, що стрічка «Гірська жінка на війні» вибо­рола найвищу нагороду — Зо­лоту «Корону Карпат».

Фото авторки

Галина Ярема, «Високий Замок», 7 листопада 2018 року