Голова НСКУ, кінознавець Сергій Тримбач про фільм Кена Лоуча „Я, Деніел Блейк”, показ якого відбувся в рамках 7-го Одеського МКФ.

Куди бідному християнину податися?
Корупціонери прийшли – грабують, ліберали – знищують…

В Одесі подивився фільм „Я, Деніел Блейк” 80-літнього Кена Лоуча, який отримав „Золоту пальмову гілку” цьогорічних Канн. Як на мене, сильна, емоційно прониклива картина.

59-річний столяр Деніел (самітній, без дружини і дітей) після серцевого нападу намагається отримати соціальну допомогу. Як і молода і самітня матір Кеті. Марно. Британська державна машина (удосконалена до комп’ютерних систем і смартфонів) відкидає усі спроби вступити з нею в контакт.

Ключові слова: машина, так, а ще санкції. Ти з машиною почав говорити не дуже увічливо – вона одразу кличе на поміч поліціянтів і вони виштовхують тебе за межі державної території, за межі держави як такої. Для скільки-небудь результативного спілкування з нею треба самому стати машиною. Природна людина на це не здатна, отже її місце деінде, тільки не тут.

Фіаско людини як такої в сучасній системі координат – про це власне і фільм. До речі, в тій системі жодної корупції, але й жодного алгоритму для розпізнавання індивідуальності, врахування її особистих чинників. Людина тут набір статистичних цифр і позначок, більше нічого…

Сергій Тримбач, НСКУ, 25 липня 2016 року