14 червня 2016 року Комітет Верховної Ради України з питань культури та духовності рекомендував ухвалити в другому читанні законопроект №3081-д «Про державну підтримку кінематографії в Україні» (відомий як законопроект #КіноКраїни), і вже 16 червня його можуть винести на голосування в парламенті.
Галина Петренко, «Детектор медіа»
На засіданні комітету були присутні всі його члени включно з Вадимом Новинським, а таке буває нечасто. Але власник «Смарт-Холдингу» (і один із найбагатших людей в Україні) прийшов поговорити не про кінематографію: його цікавило інше питання порядку денного комітету – обговорення проекту постанови №4793 про звернення Верховної Ради до архієпископа Константинополя про надання автокефалії православній церкві в Україні. Новинський, який нещодавно повернувся з Афону, настільки активно виступав проти цієї постанови, наче мова йшла про його заводи. Тим не менше, чотирма голосами з семи («за» – Микола Княжицький, Ірина Подоляк,Віктор Єленський та Марія Матіос, «проти» – Вадим Новинський, утримались – Сергій Тарута та Ярослав Лесюк) комітет ухвалив постанову про звернення, прибравши з неї невеликий фрагмент, де згадувався московський патріарх Кирил та його роль у російсько-українській гібридній війні.
Так само чотирма голосами комітет рекомендував до другого читання і законопроект №3081-д: одразу після обговорення звернення до архієпископа Тарута та Новинський пішли з засідання, а Матіос утрималася. Цікаво, що Марія Матіос ледве взагалі не стала на заваді розгляду кінематографічного законопроекту, оскільки заявила, що просить відкликати з-під нього її прізвище та її поправки. Колеги їй відповіли, що регламент Верховної Ради не передбачає відхилення поправок – замість цього їх можна поставити в сесійному залі на підтвердження з голосу.
Законопроект №3081-д – далеко не перша спроба законодавчо посилити державну підтримку українського кіно- та телевиробництва в «післямайданній» Україні. Зокрема, ще в середині 2014 року представники телегалузі зверталися до Мінфіну з пропозиціями можливих податкових пільг для виробників – безрезультатно. Також варто згадати такі ініціативи, що пропонувалися, але не були завершені:
– законопроект №1359 від 10 грудня 2014 року, зареєстрований Миколою Княжицьким та Сергієм Тарутою. Він пропонував два джерела коштів для підтримки вітчизняного кіновиробництва: збір із лотерей та збір за показ фільмів;
– на початку 2015 року Держкіно та Мінкульт також працювали над власним законопроектом, який передбачав стягнення до Фонду розвитку кіно певного відсотку від доходів «дотичних до кіновиробництва» підприємств (кінотеатрів, кінодистрибуторів, телеканалів, провайдерів доступу до інтернету та операторів кабельного телебачення);
– у той же час Держкіно разом із Миколою Княжицьким та іншими депутатами працювали над законопроектом про податкові пільги для кіновиробників, кінодемонстраторів і кінодистрибуторів – мова йшла, зокрема, про зменшення ввізного мита й імпортного ПДВ на кінообладнання.
Влітку 2015 року StarLightMedia, Inter Media Group, «Медіа Група Україна», Film.ua Group, Star Media та Pro TV оголосили про створення ініціативи #КіноКраїна (пізніше до них також приєдналися студія «Квартал 95» та Одеська кіностудія). На презентацію ініціативи прийшли тодішній міністр культури В’ячеслав Кириленко, голова Держкіно Пилип Іллєнко, члени Нацради, народні депутати, кінематографісти та громадськість. Присутнім представили модель виробництва вітчизняного кіно- і телепродукту для масового глядача: прямі державні інвестиції (80% від загального бюджету для кінофільмів та 50% – для серіалів), повернення з бюджету частини витрачених коштів (25% коштів, вкладених компанією-продюсером у зйомки на території України, та 10% витрат на гонорари іноземних акторів та членів знімальної групи), а також допуск до участі в програмі державного фінансування лише тих продакшн-компаній, які пройдуть спеціальний конкурс (сертифікацію) і так званий «український тест» – за аналогією з «культурним тестом», прийнятим у європейському кіновиробництві. З того часу в процесі підготовки та обговорення законопроекту багато його норм зазнавали критики та змін – зокрема, умови отримання державної підтримки, визначення національного продукту, антипіратські норми, – але основа лишилася та сама. Певна критика існує й досі, так що не виключаю, що в парламенті можуть з’явитися поправки з голосу. А поки що коротко нагадаю основні норми фінальної версії законопроекту, підготовленої до другого читання:
– державна підтримка надається суб’єктам кінематографії незалежно від форм власності;
– державна підтримка кінематографії здійснюється за рахунок коштів Державного фонду підтримки кінематографії України (далі – Фонд), яким управляє Держкіно. Держкіно розпоряджається цими коштами виключно на підставі рішення Ради з державної підтримки кінематографії;
– основним джерелом формування Фонду є кошти загального фонду Держбюджету України у розмірі не менше 0,2% його видатків за попередній рік – в розрахунку для 2017 року це сума в понад 1 млрд грн. 29 березня парламент прийняв за основу законопроект №3240, який, зокрема, відніс кошти Державного фонду підтримки кінематографії до захищених видатків держбюджету;
– джерелом формування Фонду також можуть бути кошти, отримані відповідно до законодавства про лотереї;
– виробництво ігрових та анімаційних фільмів може підтримуватися за рахунок безповоротної державної субсидії, обсяг якої не може перевищувати 80% від загальної кошторисної вартості виробництва фільму. Обов’язковою умовою надання такої субсидії є підтвердження заявником наявності у нього коштів, необхідних для фінансування виробництва фільму, в сумі не менше 20% від загальної кошторисної вартості виробництва фільму;
– виробництво телесеріалів може підтримуватися за рахунок безповоротної державної субсидії, обсяг якої не може перевищувати 50% від загальної кошторисної вартості виробництва телесеріалу. Обов’язковою умовою надання такої субсидії є підтвердження заявником наявності у нього коштів, необхідних для фінансування виробництва серіалу, в сумі не менше 50% від загальної кошторисної вартості виробництва серіалу;
– виробництво документальних, просвітницьких, анімаційних фільмів, фільмів для дитячої аудиторії, авторських фільмів та фільмів-дебютів може здійснюватися в формі державних закупівель, в обсязі до 100% (включно) від загальної кошторисної вартості виробництва фільму;
– за рахунок державної субсидії також може повертатися частина кваліфікованих витрат, понесених іноземними (крім держави-агресора) та українськими суб’єктами кінематографії при виробництві фільмів – 25% витрат на виробництво та 10% витрат на виплату винагороди акторам та членам знімальної групи, що є нерезидентами України. На повернення витрат можуть претендувати як художні, документальні й анімаційні фільми, так і рекламні ролики та музичні кліпи;
– отримати субсидію на виробництво фільму та серіалу можуть лише національні фільми, а на повернення частини витрат можуть претендувати лише фільми, які пройшли культурний тест. При цьому під національними слід розуміти фільми, виробництво яких повністю або частково здійснено в Україні, основна (базова) версія мовної частини звукового ряду яких створена українською або кримськотатарською мовою, та які при цьому набрали необхідну кількість балів відповідно до оцінних елементів бальної системи, передбаченої цим законопроектом. За мотивованим рішенням Ради з державної підтримки кінематографії в основній (базовій) версії національного фільму (крім дитячих та анімаційних фільмів) допускається використання інших мов в обсязі, що не може перевищувати 10% загальної тривалості всіх реплік учасників фільму. Під час демонстрування національного фільму в Україні такі репліки мають бути дубльовані або субтитровані українською мовою;
– телерадіоорганізації та інші демонстратори фільмів зобов’язані здійснювати демонстрацію національних фільмів, інших фільмів, вироблених суб’єктами кінематографії України, та творів національної кінематографічної спадщини: до 1 січня 2022 року – щонайменше 15% від загального щомісячного часу демонстрації фільмів, а після 1 січня 2022 року – щонайменше 30% від загального щомісячного часу демонстрації фільмів;
– права на 100-вісотково профінансовані у формі держзакупівель авторські, дебютні та інші подібні фільми належать державі. Права на фільми та серіали, для виробництва яких надавалася державна субсидія, належать суб’єкту кінематографії, який отримав субсидію, при цьому такий суб’єкт кінематографії протягом усього строку дії авторського права на фільм зобов’язаний виплачувати до Фонду 50% від прибутків, отриманих від прокату та (чи) передачі прав на використання такого фільму, але не більше 50% суми, отриманої у якості державної підтримки. Права на фільми та серіали, яким за рахунок держави відшкодовувалася частина витрат, належать суб’єкту кінематографії, який створив фільм і отримав субсидію. В подальшому такий суб’єкт кінематографії отримує всі доходи від використання таких прав;
– реклама національних фільмів прирівнюється до соціальної, тобто може розміщуватися безкоштовно. Соціальна реклама не повинна містити посилань на конкретний товар та/або його виробника, на рекламодавця (за винятком випадків, коли рекламодавцем є громадське об’єднання чи благодійна організація), на об’єкти права інтелектуальної власності, що належать виробнику товару або рекламодавцю соціальної реклами, за винятком реклами національних фільмів;
– при порушеннях будь-якою особою авторського права і (або) суміжних прав у інтернеті суб’єкт цього права може звернутися до власника веб-сайту та (або) веб-сторінки з заявою про припинення порушень. Заявник звертається з такою заявою виключно за посередництвом адвоката, який ідентифікує заявника та підтверджує факт наявності в нього відповідних прав. Власник веб-сайту зобов’язаний не пізніше 48 годин з моменту отримання заяви унеможливити доступ до контенту, щодо якого подано таку заяву. В окремих випадках заявник має право звернутися безпосередньо до постачальника послуг хостингу з заявою про припинення порушень, допущених власником веб-сайту. Той, у свою чергу, має право самостійно унеможливити доступ до контенту, вказаного в заяві про припинення порушень. У відповідь власник сайту може звернутися до хостера з поясненням про причини відмови з його боку в блокуванні контенту. Якщо така відмова відповідає вимогам цього законопроекту, то хостер відновлює доступ до інформації на десятий робочий день з моменту надсилання заявнику копії повідомлення про відмову, якщо протягом цього часу заявник не надав йому документи, що підтверджують відкриття судового провадження про захист його прав на об’єкт (об’єкти) авторського права і (або) суміжних прав;
– порядок захисту авторського права і (або) суміжних прав, визначений цим законопроектом, застосовується до відносин, пов’язаних з використанням аудіовізуальних творів, музичних творів, комп’ютерних програм, відеограм, фонограм, передач (програм) організацій мовлення.
Галина Петренко, «Детектор медіа», 15 червня 2016 року