Режисер: Ігор Савченко
В ролях: Олексій Дикий, Микола Боголюбов, Юрій Шумський, Віктор Станіцин, Володимир Головін, Михаїл Романов, Марк Бернес, Сергій Мартінсон та інші
СРСР, 1948 рік
Стрічка, що її Ігор Савченко, фактично, мав зробити, аби «виправдатися» за попередню – аполітичний водевіль, розкритикований владою аж до погроз увільнити його від професії режисера взагалі. Фільм про звільнення Криму від німецької армії, у якому борються політична кон’юнктура (із виділеним в окрему, усамостійнену лінію образом Сталіна – доброго і мудрого батька народів), батальні сцени, де діє у більшості деперсоніфікована маса, і вкраплення «загальнолюдського».
Таке людське – це передовсім історії генералів, а з ними і декількох солдатів, що – обов’язково інтернаціонально підібрані – мусять демонструвати силу простої радянської людини, яка й перемагає у війні під батьківським – абсолютно генеральним – керівництвом, чутливим до життя кожного. Відтак, окремі образи не завжди складаються у купу, відчувається, що тут чогось не вистачає, певної ланки, яка б поєднала високе керівництво і масу людей, укладених (чи ні?) з особистостей.