Кінорежисер-початківець Руслан Батицький протягом 7–11 листопада знімав фільм за власним сценарієм у літописному Витачеві.
Для знімання стрічки «Очерет» було використано 6 локацій в історичному селі Витачів та побіля нього, що на Київщині, а саме:
– Гора Красуха і кладовище на ній
– Об’єкт «Хата батька і доньки» – покинута хата під горою Красухою
– Об’єкт «Двір сусіда-пияка» – двір багатодітної родини на вул. Наддніпрянській
– Об’єкт «Дитячий інтернат» – майданчик Витачівського дитсадка
– Об’єкт «Фельдшерський пункт» – старий ветеринарний пункт місцевої ферми
– Берег річки – підніжжя гори Витич (гора на якій містилася, за леґендами, літня резиденція київського князя Кия та княгині Ольги)
«Очерет» Батицького – це розповідь про буденні та сумні картини останніх днів життя села, розказана крізь призму реальної історії.
Зі сценарієм фільму «ОЧЕРЕТ», а також із дискусією навколо нього можна ознайомитися на сайті СЦЕНАРНА МАЙСТЕРНЯ.
Українські література-мистецтво ніби марять подібним сюжетом, проходить якийсь час, а він виринає у якійсь версії, асистуючи українським трагедіям у цім часі, проходячи, принаймні, через ХІХ–ХХ століття, а тепер вповні закономірно з’являється і в столітті ХХІ-му. До прикладу – хоча б вікопомна «Новина» Василя Стефаника.
Варто зауважити, що Руслан Батицький виступив не тільки в ролі сценариста й режисера, але також, разом з Івою Гембік, був оператором картини, а ще береться за монтування зафільмованого матеріалу. Як режисерові Батицькому в цій складній творчо-виробничій ситуації асистувала Марія Пономарьова. Художник-постановник «Очерету» – В’ячеслав Грасюк, звукорежисер – Андрій Нідзельський.
Серед виконавського складу подибуємо акторів Володимира Ямненка, Анастасію Стельмах, Валерію Чайковську, Василя Башу, Андрія Колесника (він також фільмувався у проектній стрічці Валерія Шалиги «Та поїду!»), а також діти села Витачів Обухівського району.
Виробництво фільму тим часом переходить до постпродукційного періоду: монтаж, робота зі звуком та кольором тощо.
«Україно, Goodbye!», 12 листопада 2011 року