Законопроект №3081-д «Про державну підтримку кінематографії в Україні» (редакція, підготовлена до другого читання)

Kino

16 червня 2016 року Верховна Рада України мала розглянути у другому читанні законопроект №3081-д «Про державну підтримку кінематографії в Україні». Одначе, через відсутність кворуму цього не відбулося.

Узгоджений з урахуванням численних правок текст законопроекту Комітет Верховної Ради з питань культури та духовності підтримав 14 червня 2016 року.

Подаємо редакцію законопроекту, укладену до другого читання. 

Проект
(тираж 15.06.2016)

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про державну підтримку кінематографії в Україні

Цей Закон визначає засади державної підтримки кінематографії в Україні, що має на меті створення сприятливих умов для розвитку кіновиробництва, встановлення прозорих процедур здійснення фінансування державою проектів у сфері кінематографії.

Розділ I

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Сфера дії Закону

Дія цього Закону поширюється на суб’єктів кінематографії, юридичних осіб незалежно від форми власності, фізичних осіб  підприємців та фізичних осіб, які провадять діяльність, пов’язану з кінематографією, та/або здійснюють виробництво, зберігання, розповсюдження, демонстрування, інше використання фільмів, інших аудіовізуальних творів на території України.

Стаття 2. Законодавство про державну підтримку кінематографії

1. Законодавство про державну підтримку кінематографії складається з Конституції України, Цивільного кодексу України, цього Закону, законів України «Про культуру», «Про кінематографію», «Про телебачення і радіомовлення», «Про авторське право і суміжні права», «Про державну допомогу суб’єктам господарювання» та інших законодавчих актів України, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

2. Терміни, що вживаються в цьому Законі, визначені цим Законом, а також Законом України «Про кінематографію».

Розділ ІI

ЗАСАДИ ДЕРЖАВНОЇ ПІДТРИМКИ КІНЕМАТОГРАФІЇ

Стаття 3. Мета державної підтримки кінематографії

1. Кінематографія визнається сферою культури, яка підтримується державою з урахуванням мети і принципів, закріплених цим Законом та іншими законодавчими актами України.

2. Метою державної підтримки кінематографії є:

1) створення належних правових і економічних умов, необхідних для розвитку кінематографії;

2) формування економічно самодостатньої, конкурентоспроможної на міжнародних ринках індустрії кінематографії, виробництва фільмів, інших аудіовізуальних творів;

3) створення сприятливих умов та розвиток сучасної інфраструктури для виробництва, демонстрування і розповсюдження фільмів;

4) створення сприятливого режиму оподаткування та надання державою підтримки для виробництва, демонстрування і розповсюдження національних фільмів в Україні та за кордоном;

5) збільшення податкових надходжень до бюджету за рахунок розвитку індустрії кінематографії;

6) запровадження механізмів залучення позабюджетних коштів, у тому числі іноземних інвестицій та коштів від іноземних суб’єктів кінематографії;

7) популяризація українських цінностей, української мови та культури, підвищення інтересу масового глядача до національних фільмів;

8) створення належних правових механізмів для захисту прав інтелектуальної власності;

9) створення якісної освітньої бази для підготовки висококваліфікованих фахівців у сфері кінематографії;

10) створення умов для збільшення кількості робочих місць, посилення соціальних гарантій працівникам кінематографії;

11) розвиток матеріально-технічної бази кінематографії, виробництва, демонстрування, розповсюдження та популяризації фільмів;

12) активізація міжнародного, міждержавного, зовнішньоекономічного співробітництва та покращення іміджу України на міжнародному ринку як країни, що має розвинену і висококонкурентну індустрію кінематографії.

Стаття 4. Державна підтримка кінематографії здійснюється за такими принципами:

1. Принципами державної політики у сфері підтримки кінематографії є:

1) протекціонізм державою галузі кінематографії, у тому числі виробництва, розповсюдження, популяризації та демонстрування фільмів, в отриманні інвестицій, у тому числі іноземних;

2) визнання розвитку кінематографії одним із пріоритетів державної політики у сфері культури;

3) ефективність підтримки кінематографії, у тому числі виробництва, розповсюдження, популяризації та демонстрування фільмів;

4) доступність отримання державної підтримки суб’єктами кінематографії;

5) забезпечення участі суб’єктів кінематографії, громадських об’єднань, що представляють їхні інтереси, творчих спілок у формуванні та реалізації державної політики у сфері кінематографії;

6) відкритість і прозорість процедур надання державної підтримки.

Стаття 5. Основні напрями державної підтримки кінематографії

1. Держава забезпечує та стимулює виробництво (створення), розповсюдження, популяризацію та демонстрування національних фільмів у кіно-, відеомережах, на телебаченні, у мережі Інтернет тощо, збереження, відновлення, реставрацію національної та кращих зразків світової кінематографічної спадщини, вживає заходів до повернення в Україну національної кінематографічної спадщини, що знаходиться за її межами, а також сприяє захисту прав інтелектуальної власності.

2. Державна підтримка надається суб’єктам кінематографії незалежно від форми власності, які забезпечують створення (виробництво), розповсюдження, демонстрування, рекламування та популяризацію національних фільмів, просуванням послуг вітчизняної кіногалузі, проведення фундаментальних та прикладних досліджень, здійснюють освітню діяльність у сфері кінематографії, в порядку, встановленому цим Законом.

3. Держава підтримує спільне з іноземними суб’єктами кінематографії виробництво фільмів, застосування світових досягнень науки і техніки у виробництві, розповсюдженні, популяризації, демонструванні, рекламуванні, зберіганні, відновленні, реставрації фільмів.

4. Держава бере участь у реалізації міжнародних та вітчизняних кінематографічних програм, в організації міжнародних та вітчизняних кінофестивалів, кіноринків, інших заходів у сфері кіно і телебачення та сприяє участі в них суб’єктів кінематографії України.

5. Держава гарантує всім суб’єктам кінематографії захист прав інтелектуальної власності на території України та інших держав відповідно до законодавства України та міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

6. Держава підтримує кінематографію, створюючи сприятливі умови у сферах податкового, митного, валютного та інших видів регулювання.

7. Держава сприяє діяльності в галузі кінематографії шляхом встановлення законодавством у сфері публічних закупівель особливих умов, порядку та процедур здійснення закупівель за державні кошти товарів, робіт і послуг, необхідних для виробництва, розповсюдження та демонстрування національних фільмів, а також шляхом застосування інших механізмів, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Стаття 6. Основні засади та фінансова основа державної підтримки кінематографії

1. Державна підтримка кінематографії здійснюється за рахунок коштів Державного фонду підтримки кінематографії України (далі – Фонд), управління яким здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері кінематографії.

2. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері кінематографії, є головним розпорядником коштів Фонду та розпоряджається ними виключно на підставі рішень Ради з державної підтримки кінематографії.

3. Джерелами формування Фонду є:

1) кошти загального фонду Державного бюджету України у розмірі не менше 0,2 відсотка видатків загального фонду Державного бюджету України за попередній рік;

2) інші кошти загального фонду та кошти спеціального фонду Державного бюджету України, отримані відповідно до Бюджетного кодексу України, у тому числі:

від реалізації майнових прав на використання фільмів, вихідних матеріалів фільмів та фільмокопій, створених за кошти Державного бюджету України і за кошти Фонду, реалізації суб’єктами кінематографії, які отримали від держави субсидію на створення (виробництво) фільмів, майнових прав на використання таких фільмів, вихідних матеріалів фільмів та фільмокопій, а також від реалізації майнових прав на використання фільмів та фільмових матеріалів, які відповідно до планів виробництва Держкіно УРСР, Міністерства культури УРСР та їх правонаступників у період з 1953 до 1991 року створені (вироблені) за рахунок державних (бюджетних) коштів на державних кіностудіях та належать державі;

кошти, отримані відповідно до законодавства про лотереї;

кошти, сплачені суб’єктами кінематографії за розгляд заяв на отримання субсидій, передбачених пунктами 2-4 частини першої статті 7 цього Закону;

3) інші надходження, не заборонені законодавством.

4. Видатки на забезпечення діяльності центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері кінематографії, передбачаються в Державному бюджеті України за окремою бюджетною програмою.

5. Крім джерел Фонду, фінансова підтримка кінематографії також може здійснюватися за рахунок:

1) грантів, дарунків, благодійних внесків і пожертвувань, інших видів благодійності;

2) коштів місцевих бюджетів;

3) інших джерел, не заборонених законодавством.

Стаття 7. Форми державної підтримки кінематографії

1. Державна підтримка кінематографії здійснюється в таких формах:

1) здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг, необхідних для виробництва (створення) документальних, просвітницьких, анімаційних фільмів, фільмів для дитячої аудиторії (з урахуванням художньої та культурної значущості), фільмів художньої та культурної значущості (авторських фільмів) та фільмів-дебютів, в обсязі до 100 відсотків включно загальної кошторисної вартості виробництва фільму;

2) надання державної субсидії на виробництво (створення) фільму (ігрового, анімаційного тощо), обсяг якої не може перевищувати 80 відсотків загальної кошторисної вартості виробництва фільму. Обов’язковою умовою надання такої субсидії є підтвердження заявником наявності у нього коштів, необхідних для фінансування виробництва фільму, в обсязі не менше 20 відсотків загальної кошторисної вартості виробництва фільму;

3) надання державної субсидії на виробництво (створення) телевізійного фільму, телевізійного серіалу, обсяг якої не може перевищувати 50 відсотків загальної кошторисної вартості виробництва телевізійного фільму, телевізійного серіалу. Обов’язковою умовою надання такої субсидії є підтвердження заявником наявності у нього коштів, необхідних для фінансування виробництва телевізійного фільму, телевізійного серіалу, в обсязі не менше 50 відсотків загальної кошторисної вартості виробництва телевізійного фільму, телевізійного серіалу;

4) надання державної субсидії для повернення частини кваліфікованих витрат, здійснених суб’єктом кінематографії при виробництві (створенні) фільму;

5) надання державної субсидії для закупівлі мобільних пересувних цифрових комплексів, транспортних засобів для забезпечення демонстрування національних фільмів у невеликих містах, селах, селищах з населенням не більше 250 тисяч мешканців або комплексів електронного кіно, обсяг якої не може перевищувати 50 відсотків вартості відповідних комплексів;

6) надання державної субсидії для фінансування фундаментальних та прикладних досліджень, а також освітньої діяльності (у тому числі виробництва (створення) фільмів студентами, навчання в Україні та за кордоном тощо) у сфері кінематографії;

7) надання державної субсидії на розповсюдження та (або) популяризацію національних фільмів шляхом повної або часткової оплати за рахунок коштів Фонду витрат на проведення творчих зустрічей, презентацій, прем’єрних показів, рекламування (незалежно від використаних рекламних засобів) та інших необхідних заходів, у тому числі за участю творчих груп фільмів;

8) надання державної субсидії для оплати заходів із збереження, відновлення, реставрації та популяризації національної кінематографічної спадщини, повернення її в Україну, якщо вона знаходиться за кордоном, а також для оплати виготовлення архівних комплектів вихідних матеріалів національних фільмів, що відповідають сучасним технологічним вимогам тривалого консерваційного зберігання в Державному фонді фільмів України архівного комплекту вихідних матеріалів, вихідних матеріалів та фільмокопій всіх національних фільмів;

9) відшкодування суб’єктам кінематографії процентів, сплачених за банківськими кредитами, що були одержані такими суб’єктами для будівництва та/або реконструкції будівель, споруд та інших об’єктів інфраструктури, які будуть задіяні у процесі виробництва фільмів, або для будівництва та/або реконструкції та/або технічного переоснащення кінотеатрів, розташованих у населених пунктах з населенням до 250 тисяч мешканців;

10) надання державної субсидії на заходи кінокомісій, спрямовані на просування (промоцію) локацій на території України як привабливого місця для створення кінематографічної та аудіовізуальної продукції.

Наведений у цій статті перелік форм державної підтримки кінематографії не є вичерпним. Додаткові форми державної підтримки кінематографії можуть встановлюватися Кабінетом Міністрів України.

Державна підтримка, форми якої визначені цією статтею, надається на безповоротній основі, якщо інше не передбачено цим Законом.

2. Об’єктами державної підтримки у формах, передбачених пунктами 1-3 частини першої цієї статті, виступають національні фільми, а у формі, передбаченій пунктом 4 частини першої цієї статті, – фільми, які пройшли культурний тест, визначений у додатку 1 до цього Закону.

3. Обсяг коштів, що виділяються впродовж кожного бюджетного періоду для фінансування кожної з передбачених частиною першою цієї статті форм державної підтримки, визначається Радою з державної підтримки кінематографії і може бути змінений рішенням Ради в межах відповідного бюджетного періоду.

При цьому обсяг коштів, що виділяються впродовж певного бюджетного періоду для фінансування форм державної підтримки, передбачених пунктами 5-10 частини першої цієї статті, гарантується на рівні не менше 12 відсотків обсягу коштів, виділених на фінансування всіх форм державної підтримки, передбачених пунктами 1-4 частини першої цієї статті.

Стаття 8. Умови надання державної підтримки суб’єктам кінематографії

1. Державна підтримка надається суб’єктам кінематографії, які внесені до Державного реєстру виробників, розповсюджувачів і демонстраторів фільмів та відповідають одному з таких критеріїв:

1) є виробниками, продюсерами документальних, просвітницьких, анімаційних і авторських фільмів, фільмів для дитячої аудиторії та фільмів-дебютів;

2) є виробниками, продюсерами фільмів, телерадіоорганізаціями, що мають діючу ліцензію на мовлення, які мають власну чи таку, що використовується на інших законних підставах, матеріально-технічну базу для виробництва фільмів (павільйони та/або обладнання) і які протягом трьох останніх років до дати звернення за отриманням державної підтримки завершили виробництво не менше двох теле- чи кінофільмів хронометражем не менше 70 хвилин кожний або двох телевізійних серіалів, загальний хронометраж усіх серій яких становить не менше 400 хвилин, і на ці фільми або серіали видані державні посвідчення на право розповсюдження і демонстрування в установленому законом порядку;

3) суб’єкти кінематографії, які здійснюють розповсюдження та/або демонстрування фільмів.

Державна підтримка також надається суб’єктам господарювання, які здійснюють підготовку здобувачів вищої освіти в галузі культури і мистецтва (культурно-мистецька освіта), та здобувачам вищої освіти в галузі культури і мистецтва, які отримують державну підтримку через вищі навчальні заклади, а також державну субсидію на заходи кінокомісій.

Встановлення додаткових критеріїв, яким мають відповідати суб’єкти кінематографії, крім тих, що передбачені цим Законом, забороняється.

Особливості надання державної підтримки суб’єктам кінематографії, які не є резидентами України, визначаються статтею 11 цього Закону.

Перелік документів, що підтверджують відповідність суб’єктів кінематографії, які звертаються за отриманням державної підтримки, критеріям, визначеним частиною першою цієї статті, визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері кінематографії.

2. З метою отримання державної підтримки, суб’єкти кінематографії, визначені частиною першою цієї статті, звертаються до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері кінематографії, з відповідною заявою та подають документи, визначені цим Законом та іншими нормативними актами, прийнятими на підставі цього Закону.

Форми заяв та перелік документів, що додаються до них, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері кінематографії з урахуванням вимог цього Закону.

3. Суб’єкт кінематографії до дня укладення договору про надання державної підтримки підтверджує наявність у нього коштів, необхідних для отримання державної підтримки у формах, передбачених пунктами 2, 3 і 5 частини першої статті 7 цього Закону, одним із таких документів:

1) банківський документ, виданий банківською установою України, що підтверджує наявність на банківському рахунку, відкритому на ім’я суб’єкта кінематографії, який звертається за отриманням державної підтримки, грошових коштів у необхідному обсязі;

2) укладений з банком або іншою фінансовою установою кредитний договір, договір позики, договір гарантії, в якому визначено обсяг необхідних коштів та строки їх отримання суб’єктом кінематографії, який звертається за отриманням державної підтримки;

3) договір з інвестором, продюсером, виробником фільмів, включаючи договір про спільне виробництво фільму, що містить графік фінансування виробництва фільму;

4) договір з дистриб’ютором, демонстратором, у тому числі телерадіоорганізацією, що містить графік отримання суб’єктом кінематографії, який звертається за отриманням державної підтримки, необхідних коштів в обсязі, визначеному статтею 7 цього Закону;

5) аудиторський висновок та кошторис про фактично здійснені суб’єктом кінематографії, який звертається за отриманням державної підтримки, витрати на виробництво (створення) фільму.

4. За розгляд заяви щодо отримання державних субсидій, передбачених пунктами 2, 3 або 4 частини першої статті 7 цього Закону, суб’єкт кінематографії сплачує платіж, порядок справляння та розмір якого визначаються законом.

5. Надання державної підтримки оформлюється відповідним договором, який укладається між центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері кінематографії, і суб’єктом, визначеним цією статтею. Істотні умови договорів про надання державної підтримки (залежно від форми державної підтримки) визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері кінематографії.

Якщо державна підтримка надається на поворотній основі, умови та розмір повернення такої підтримки мають визначатися договором, передбаченим цією частиною, з урахуванням вимог цього Закону.

6. Зазначений у частині п’ятій цієї статті договір не укладається у разі надання державної підтримки у формі субсидії для повернення частини кваліфікованих витрат, здійснених суб’єктом кінематографії при виробництві (створенні) фільмів, передбаченої пунктом 4 частини першої статті 7 цього Закону.

Стаття 9. Рада з державної підтримки кінематографії

1. З метою ефективного розпоряджання коштами Фонду Кабінетом Міністрів України утворюється Рада з державної підтримки кінематографії (далі – Рада) у складі дев’яти осіб, члени якої призначаються строком на два роки. Після закінчення дворічного строку повноваження усього складу Ради припиняються автоматично. Одна й та сама особа не може бути включеною до складу Ради більш як на один строк поспіль.

2. До складу Ради включаються представники, запропоновані:

1) центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері кінематографії, – одна особа;

2) центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері кінематографії, – одна особа;

3) творчими спілками, громадськими об’єднаннями, господарськими об’єднаннями, статутні документи яких передбачають провадження діяльності у сфері кінематографії та/або телебачення і діяльність яких є активною (упродовж останніх трьох років організовують періодично, не рідше одного разу на рік, громадські заходи щодо проблем, які існують у сфері кінематографії: ініціюють публічні обговорення актуальних питань, публічні дискусії у професійній сфері тощо), – сім осіб, одна з яких повинна мати вищу юридичну освіту, а одна – вищу економічну освіту.

3. Представники, запропоновані творчими спілками, громадськими об’єднаннями, господарськими об’єднаннями, повинні відповідати таким критеріям:

мати досвід роботи не менше трьох років у сфері кінематографії, обіймаючи принаймні одну з таких посад:

а) керівник або заступник керівника юридичної особи, що здійснює виробництво, розповсюдження, демонстрування фільму;

б) режисер-постановник фільму;

в) продюсер фільму;

г) юрист;

ґ) економіст (фінансист);

д) кінодраматург;

е) кінознавець.

4. Не можуть бути членами Ради:

1) особи, які мають судимість, не погашену або не зняту в установленому законом порядку;

2) особи, які перебувають на державній службі, а також інші особи, стосовно яких Законом України “Про запобігання корупції” встановлено обмеження щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності, та/або особи, які мають конфлікт інтересів відповідно до Закону України “Про запобігання корупції”, та/або які притягалися до відповідальності за корупційні правопорушення.

5. Повноваження члена Ради можуть бути достроково припинені Кабінетом Міністрів України у разі:

1) подання заяви про припинення повноважень за власним бажанням;

2) виїзду на постійне проживання за межі України;

3) наявність (настання) підстав, передбачених частиною четвертою цієї статті;

4) набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо члена Ради;

5) неможливості виконувати обов’язки за станом здоров’я протягом трьох і більше місяців (за наявності відповідного медичного висновку);

6) набрання законної сили рішенням суду про визнання члена Ради обмежено дієздатним чи недієздатним;

7) відсутності на п’яти засіданнях Ради, крім випадків, коли причина відсутності зумовлена лікуванням, перебуванням у відпустці, у відрядженні, що підтверджено відповідними документами;

8) смерті особи.

Перелік підстав для дострокового припинення повноважень члена Ради є вичерпним. Не допускається дострокове припинення повноважень члена Ради з інших підстав, ніж передбачені цією частиною.

У разі дострокового припинення повноважень члена Ради Кабінет Міністрів України впродовж одного місяця призначає нового члена Ради у порядку та на умовах, передбачених цією статтею;

6. Рада за поданням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері кінематографії, приймає рішення щодо:

1) утворення експертних комісій (рішення яких мають рекомендаційний характер) із включенням до їх складу професійних творчих працівників, кінознавців, продюсерів, економістів, дистриб’юторів, прокатників фільмів та інших осіб, які не можуть бути членами Ради. Порядок утворення та роботи експертних комісій, а також умови їх діяльності затверджуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері кінематографії;

2) надання державної підтримки кінематографії за формами, передбаченими частиною першою статті 7 цього Закону;

3) зміни істотних параметрів фільму у процесі його створення за заявою суб’єкта кінематографії, який отримав державну підтримку (повністю або частково). До істотних параметрів фільму належать: творча концепція фільму, загальний кошторис, кошторисна вартість, режисер-постановник, автор сценарію, хронометраж фільму, строки виробництва).

7. Голова Ради, заступник Голови Ради та секретар Ради обираються на її засіданні.

З метою забезпечення діяльності Ради функції апарату Ради виконує апарат центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері кінематографії.

8. Члени Ради не є державними службовцями. За виконання своїх функцій члени Ради отримують плату – стипендію, що виплачується за рахунок коштів Фонду. Розмір та порядок виплати стипендій членам Ради встановлюються Кабінетом Міністрів України.

9. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері кінематографії, щороку, не пізніше двох місяців після закінчення відповідного бюджетного періоду, звідує перед Радою про використання коштів Фонду.

10. Засідання Ради є правомочним, якщо на ньому присутні не менше шести членів Ради. Рішення Ради вважається прийнятим, якщо за нього проголосували не менше п’яти членів Ради. Під час засідання Ради, секретар Ради веде протокол засідання, який підписується головуючим на засіданні та секретарем Ради.

11. Засідання Ради є відкритими. Засідання ради можуть бути плановими і позаплановими. Планові засідання проводяться відповідно до затвердженого плану не рідше, ніж один раз на місяць. Позапланові засідання проводяться на вимогу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері кінематографії, або члена Ради.

12. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері кінематографії, на своєму офіційному веб-сайті оприлюднює:

1) інформацію про надходження коштів до Фонду із зазначенням їх обсягу – не пізніш як на третій робочий день після надходження;

2) заяви (без доданих до них матеріалів) про надання державної підтримки – не пізніш як на третій робочий день після надходження;

3) інформацію про дату та час проведення засідань Ради із зазначенням переліку заяв про надання державної підтримки, які планується розглянути на такому засіданні, та найменування суб’єктів кінематографії, які подали такі заяви, – не пізніше п’яти робочих днів до дня проведення відповідного засідання Ради;

4) проекти рішень (повні тексти) питань порядку денного відповідного засідання – не пізніше п’яти робочих днів до дня проведення відповідного засідання;

5) рішення про надання державної підтримки (повний текст) – не пізніше п’яти робочих днів після його прийняття.

13. Контроль за цільовим використанням коштів, наданих для виробництва національного фільму, здійснюється згідно із законодавством уповноваженими на це органами державної влади.

Стаття 10. Порядок надання державної підтримки кінематографії суб’єктам кінематографії

1. Державна підтримка кінематографії надається суб’єктам кінематографії України на підставі рішення Ради, що приймається в порядку, визначеному статтею 9 цього Закону, при цьому:

1) рішення Ради про надання державної підтримки у формах, передбачених пунктами 1-3 частини першої статті 7 цього Закону, приймається за результатами конкурсного відбору (пітчингу) після вивчення та оцінювання доданих до заяви: сценарію; кошторису фільму; режисерської експлікації; продюсерського бачення; маркетингової стратегії; договору про передачу чи відчуження виключних майнових авторських прав на сценарій фільму; договору про передачу чи відчуження виключних майнових авторських прав на діалоги фільму, якщо вони створені окремо від сценарію фільму; угоди про спільне кіновиробництво (для фільмів спільного виробництва з іншими країнами); копій установчих документів суб’єктів кінематографії (якщо заявником є юридична особа); відомостей про орієнтовний склад знімальної групи; листа-гарантії від заявника про відсутність обмежень, передбачених статтею 12 цього Закону; листа-гарантії від заявника про забезпечення наявності у нього грошових коштів, необхідних для вчасного фінансування виробництва фільму (якщо це вимагається відповідно до частини третьої статті 8 цього Закону) до дати укладення договору про надання державної підтримки; документа, що підтверджує сплату збору за розгляд заяви, у випадку, передбаченому частиною четвертою статті 8 цього Закону, а також інших документів, які заявник вважатиме за необхідне подати Раді для розгляду його заяви.

При прийнятті рішення Рада обов’язково додатково оцінює і враховує:

оригінальність і якість сценарію;

досвід заявника як продюсера або виробника фільму відповідного жанру – економічні результати (зокрема, касові збори вироблених фільмів), результати участі у вітчизняних або міжнародних кінофестивалях, нагороди, отримані на кінофестивалях, економічну ефективність розповсюдження фільмів в Україні та за кордоном, рейтинги телевізійного перегляду під час трансляції (демонстрації) фільму (фільмів) телерадіоорганізаціями, ефективність продажів у мережі Інтернет та в роздрібній торговій мережі на матеріальних носіях;

успішну роботу режисера-постановника у зв’язку з його участю у виробництві (створенні) фільмів – результати участі у вітчизняних або міжнародних кінофестивалях, нагороди, отримані на фестивалях, економічну ефективність розповсюдження кінофільмів в Україні та за кордоном, результати дослідження телевізійного перегляду під час трансляції (демонстрації) фільму (фільмів), ефективність продажів у мережі Інтернет та в роздрібній торговій мережі на матеріальних носіях;

прогнозоване співвідношення вартості виробництва (створення) фільму та якості виробленого (створеного) фільму, строки його виробництва (створення).

Порядок та критерії проведення творчого конкурсу (пітчингу), а також порядок прийняття рішення Радою затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері кінематографії;

2) рішення Ради про надання державної підтримки на створення фільмів у формі, передбаченій пунктом 4 частини першої статті 7 цього Закону, приймаються за результатами проходження такими фільмами культурного тесту, що передбачений додатком 1 до цього Закону і складається з культурних критеріїв (максимальна кількість балів – 16) та виробничих критеріїв (максимальна кількість балів – 26). Фільм вважається таким, що пройшов культурний тест, якщо набрав щонайменше 2 бали за культурними критеріями та щонайменше 18 балів за виробничими критеріями;

3) рішення Ради про надання державної підтримки у формі, передбаченій пунктом 9 частини першої статті 7 цього Закону, приймається відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України;

4) рішення Ради про надання державної підтримки у формах, передбачених пунктами 5-8 і 10 частини першої статті 7 цього Закону, приймається відповідно до порядку, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері кінематографії.

2. У разі якщо обсяг коштів, що фактично надійшли до Фонду з джерел, передбачених цим Законом, є недостатнім для здійснення державної підтримки, яка надається у поточному бюджетному періоді, фінансування відновлюється в наступному бюджетному періоді.

Якщо щодо суб’єкта кінематографії прийнято рішення про надання йому державної підтримки відповідно до цього Закону, проте через відсутність чи недостатню кількість грошових коштів у Фонді державна підтримка таким суб’єктом кінематографії не була одержана або була одержана частково, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері кінематографії, видає суб’єкту кінематографії довідку про наявну заборгованість перед таким суб’єктом. При цьому збитки, понесені суб’єктом кінематографії у зв’язку з неотриманням чи неповним отриманням державної підтримки, не відшкодовуються.

3. Державна підтримка виробництва (створення) фільму надається у формі публічних закупівель, або у формі державної субсидії на виробництво фільму або у формі державної субсидії для повернення частини кваліфікованих витрат, здійснених суб’єктом кінематографії при виробництві (створенні) фільму. Укладання договору з суб’єктом кінематографії на отримання державної підтримки, якщо обов’язковість такого договору передбачена цим Законом, здійснюється за наявності у нього документів, визначених частиною третьою статті 8 цього Закону. Неподання таких документів Раді впродовж 90 днів з дня прийняття рішення про надання державної підтримки є підставою для відмови в укладенні договору та відмови у наданні державної підтримки.

4. Об’єктом державної підтримки не може бути фільм, демонстрація і розповсюдження якого заборонені в Україні відповідно до законодавства.

Стаття 11. Особливості надання державної підтримки кінематографії у формі державної субсидії для повернення частини кваліфікованих витрат, здійснених суб’єктом кінематографії при виробництві (створенні) фільму

1. З метою створення для українських та іноземних суб’єктів кінематографії сприятливих умов для виробництва фільмів на території України з використанням розташованих в Україні сценічно-постановочних засобів виробництва, павільйонів, місцевостей (локацій), послуг українських суб’єктів кінематографії, готельних послуг тощо, українським та іноземним суб’єктам кінематографії надається державна підтримка у формі державної субсидії для повернення частини кваліфікованих витрат, здійснених суб’єктом кінематографії при виробництві (створенні) фільму.

2. Державна субсидія для повернення частини кваліфікованих витрат, здійснених суб’єктом кінематографії при виробництві (створенні) фільму, надається в таких обсягах:

1) відшкодування частини фактично здійснених суб’єктом кінематографії кваліфікованих витрат (платежів) на виробництво (створення) фільмів – у розмірі 25 відсотків загального обсягу таких кваліфікованих витрат (платежів);

2) відшкодування частини фактично здійснених суб’єктом кінематографії витрат (платежів) – у розмірі 10 відсотків загального обсягу таких витрат, здійснених суб’єктом кінематографії на виплату винагороди акторам та членам знімальної групи, які є нерезидентами України, провадять свою діяльність та (або) проживають за межами території України, у разі якщо такі виплати підлягають оподаткуванню на території України.

3. Передбачена пунктом 1 частини другої цієї статті державна субсидія може бути надана, за умови дотримання всіх таких умов:

1) витрати повністю або частково здійснені в Україні при виробництві фільму на користь особи, яка провадить господарську діяльність та зареєстрована як суб’єкт господарювання на території України;

2) фільм відповідає хоча б одній із таких вимог:

а) є ігровим фільмом або анімаційним фільмом, призначеним для перегляду в кінотеатрах, загальним хронометражем не менше 74 хвилин;

б) є ігровим телевізійним фільмом або анімаційним фільмом, що складається з однієї або декількох серій, загальним хронометражем не менше 74 хвилин;

в) є документальним фільмом, призначеним для перегляду в кінотеатрах та (або) для показу на телебаченні, загальним хронометражем не менше 52 хвилин;

г) є телевізійним серіалом або анімаційним телевізійним серіалом, або окремою частиною (серією), загальним хронометражем не менше 40 хвилин;

ґ) є рекламним фільмом (фільм, що є виключно рекламним засобом для популяризації торговельної марки, фірмового найменування, імені фізичної або найменування юридичної особи) або музичним відео (фільм, звуковий ряд якого складається виключно з одного музичного твору), призначеним для показу на телебаченні, перегляду в кінотеатрах та (або) для розміщення в мережі інтернет, загальним хронометражем не менше 20 секунд;

3) фільм пройшов культурний тест, визначений додатком 1 до цього Закону;

4) продюсер є суб’єктом кінематографії України або іноземним суб’єктом кінематографії, який уклав договір про виробництво фільму (чи його частини) з суб’єктом кінематографії України;

5) загальні суми кваліфікованих витрат кошторисної вартості фільму, пов’язаних із його виробництвом на території України, на день звернення із заявою, передбаченою частиною дев’ятою цієї статті, становлять щонайменше:

7 тисяч мінімальних заробітних плат – для фільмів, зазначених у підпункті «а» пункту 2 цієї частини;

1 тисяча 750 мінімальних заробітних плат – для фільмів, зазначених у підпункті «б» пункту 2 ціє частини;

1 тисяча 100 мінімальних заробітних плат – для фільмів, зазначених у підпункті «в» пункту 2 цієї частини;

5 тисяч 250 мінімальних заробітних плат – для фільмів, зазначених у підпункті «г» пункту 2 частини третьої цієї статті;

3 тисячі мінімальних заробітних плат – для рекламних фільмів, зазначених у підпункті «ґ» пункту 2 цієї частини. При цьому 10 відсотків суми відшкодованих кваліфікаційних витрат виробництва рекламних фільмів мають бути спрямовані суб’єктом кінематографії на підтримку виробництва фільмів-дебютів українських режисерів у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері кінематографії.

4. Під кваліфікованими витратами для цілей цієї статті розуміються 80 відсотків платежів на оплату поставлених товарів, виконаних робіт та наданих послуг, включаючи, але не обмежуючись заробітними платами, гонорарами, винагородами, що стосуються безпосередньо фільму, який виробляється на території України, та що виплачуються особі, яка провадить господарську діяльність та зареєстрована як суб’єкт господарювання на території України, є зареєстрованим платником податків.

5. Для цілей цієї статті не вважаються кваліфікованими такі витрати:

1) амортизація основних засобів, інших необоротних матеріальних і нематеріальних активів;

2) витрати на проведення переговорів;

3) фінансові витрати (у тому числі проценти за кредитами);

4) витрати операційної діяльності, що не включаються у собівартість виробництва фільму;

5) витрати на розповсюдження фільму;

6) витрати на проїзд членів знімальної групи і акторів під час зйомок за межами території України;

7) заробітна плата або будь-які інші види винагороди, що виплачуються (надаються) акторам або членам знімальної групи, які є нерезидентами України, крім кваліфікованих витрат, визначених у підпункті «б» частини четвертої статті 9 цього Закону.

6. Суб’єкт кінематографії, який бажає отримати передбачену цією статтею субсидію для повернення частини кваліфікованих витрат, здійснених при виробництві (створенні) фільмів, до завершення виробництва фільму має звернутися до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері кінематографії, із заявою про надання попереднього висновку щодо проходження фільмом, виробництво якого планується чи відбувається, культурного тесту.

До заяви про надання висновку щодо проходження фільмом, виробництво якого планується чи відбувається, культурного тесту суб’єкт кінематографії подає такі документи: режисерський сценарій фільму, календарно-постановочний план виробництва фільму, кошторис фільму, договір (договори) між українським та іноземним суб’єктом кінематографії щодо виробництва фільму (якщо виробництво фільму відбувається у співпраці з іноземним суб’єктом кінематографії), виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців щодо себе, копії своїх установчих документів, відомості про склад знімальної групи, лист-гарантію про відсутність обмежень, передбачених статтею 12 цього Закону, документ, що підтверджує сплату збору за розгляд заяви відповідно до частини четвертої статті 8 цього Закону (за бажанням заявника).

7. Протягом двох днів з дати надходження заяви та документів, передбачених частиною шостою цієї статті, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері кінематографії, передає таку заяву на розгляд Ради. Рада розглядає заяву та додані до неї документи і надає попередній висновок щодо проходження фільмом, зазначеним у заяві, культурного тесту не пізніш як за 30 днів з дня її надходження до Ради.

8. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері кінематографії, протягом 40 днів із дня надходження до нього заяви та документів, передбачених частиною шостою цієї статті, на підставі попереднього висновку Ради, визначеного частиною сьомою цієї статті, надає суб’єкту кінематографії попередній висновок щодо проходження фільмом, зазначеним у заяві, культурного тесту.

9. Протягом одного року з дня завершення виробництва фільму суб’єкт кінематографії, який отримав попередній висновок щодо проходження фільмом культурного тесту, з метою отримання державної субсидії для повернення частини кваліфікованих витрат, здійснених при виробництві (створенні) фільмів, має звернутися до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері кінематографії, із відповідною заявою.

До заяви додаються такі документи (оригінали або їх належним чином засвідчені копії):

1) кошторис фільму;

2) договір (договори) між українським та іноземним суб’єктом кінематографії щодо виробництва фільму (за наявності);

3) акт (акти) виконаних робіт (наданих послуг) з виділенням кваліфікованих витрат, що підлягають поверненню, та первинні бухгалтерські документи на підтвердження цієї суми (якщо фільм вироблявся за участю іноземного суб’єкта кінематографії);

4) звіт про виробництво фільму та здійснені кваліфіковані витрати;

5) лист-гарантія, що за період з дня подання заяви, передбаченої частиною шостою цієї статті, до дня звернення за отриманням державної субсидії у документи, що подавалися для отримання попереднього висновку, визначеного у частині сьомій цієї статі, не вносилися зміни, зокрема, що на дату звернення за отриманням державної субсидії відсутні обмеження, передбачені статтею 12 цього Закону. У разі якщо в документи, передбачені частиною шостою цієї статті, були внесені зміни лист-гарантія не подається, а подаються документи, до яких вносилися зміни;

6) аудиторський звіт, що підтверджує розмір кваліфікованих витрат, складений відповідно до законодавства України та стандартів аудиту.

10. Рада не пізніше 30 днів із дня надходження заяви суб’єкта кінематографії та доданих до неї документів, передбачених частиною дев’ятою цієї статті, до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері кінематографії, розглядає таку заяву та додані до неї документи і надає висновок щодо проходження фільмом, зазначеним у заяві, культурного тесту та щодо наявності підстав для надання суб’єкту кінематографії державної субсидії для повернення частини кваліфікованих витрат, здійснених суб’єктом кінематографії при виробництві (створенні) фільму.

11. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері кінематографії, протягом 40 днів із дня надходження заяви та документів, передбачених частиною дев’ятою цієї статті, на підставі та відповідно до висновку Ради, визначеного частиною десятою цієї статті, приймає рішення про надання суб’єкту кінематографії державної субсидії для повернення частини кваліфікованих витрат, здійснених суб’єктом кінематографії при виробництві (створенні) фільму, або про відмову у наданні суб’єкту кінематографії такої субсидії повністю або частково.

12. Виплата державної субсидії для повернення частини кваліфікованих витрат, здійснених суб’єктом кінематографії при виробництві (створенні) фільму, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері кінематографії, за рахунок коштів Фонду шляхом перерахування коштів на банківський рахунок заявника протягом 10 банківських днів з дня прийняття відповідного рішення.

13. Іноземні суб’єкти кінематографії (у тому числі продюсери) отримують державну підтримку у формі державної субсидії для повернення частини кваліфікованих витрат, здійснених суб’єктом кінематографії при виробництві (створенні) фільму, через українського суб’єкта кінематографії на підставі укладеного між такими суб’єктами договору, за яким український суб’єкт кінематографії залучається до виробництва фільму на території України.

Стаття 12. Обмеження щодо надання державної підтримки кінематографії

1. Державна підтримка кінематографії не надається суб’єктам кінематографії:

1) які не відповідають критеріям, визначеним у статті 8 цього Закону;

2) якщо такі суб’єкти, їх учасники (акціонери), кінцеві бенефіціарні власники (контролери) або їх посадові особи є резидентами держави-агресора чи мають судимість, не зняту і не погашену в установленому законом порядку;

3) які перебувають у стадії ліквідації, банкрутства чи реорганізації юридичної особи або припинення підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця;

4) які подали недостовірні відомості та документи під час звернення за наданням державної підтримки або звернення із заявою про включення до Державного реєстру виробників, розповсюджувачів і демонстраторів фільмів;

5) які на момент звернення мають податковий борг, що існує більше двох місяців з моменту його утворення;

6) які раніше отримували державну підтримку, надання якої визнано незаконним за рішенням суду або інших компетентних органів;

7) які допустили нецільове використання коштів державної підтримки і самостійно не усунули такі порушення або допустили без об’єктивних причини невиконання, неналежне виконання або порушення умов договору про надання державної підтримки і не усунули такі порушення, що доведено в установленому порядку (про що наявні достовірні відомості);

8) які мають заборгованість з виплати заробітної плати працівникам більш як за один календарний місяць.

2. Державна підтримка не надається на фільми, автори чи виконавці яких внесені до Переліку осіб, що становлять загрозу національній безпеці, та/або до яких застосовуються санкції відповідно до Закону України «Про санкції».

Стаття 13 Права інтелектуальної власності на фільми, вироблені за державної підтримки

1. У разі створення фільму за державної підтримки у формі, передбаченій пунктом 1 частини першої статті 7 цього Закону, майнові права інтелектуальної власності на такий фільм передаються (відчужуються) на користь юридичної особи державної форми власності, визначеної центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері кінематографії, та зазначеної у договорі про надання державної підтримки.

2. У разі створення фільму за державної підтримки у формі, передбаченій пунктами 2 і 3 частини першої статті 7 цього Закону, майнові права інтелектуальної власності передаються (відчужуються) на користь суб’єкта кінематографії, який отримав державну субсидію, при цьому такий суб’єкт кінематографії протягом усього строку дії авторського права на фільм зобов’язаний сплачувати до Фонду 50 відсотків прибутків, отриманих від прокату та/або передачі прав на використання такого фільму, але не більше 50 відсотків суми, отриманої як державна підтримка. У разі передачі (відчуження) суб’єктом кінематографії, який створив фільм за державної підтримки, майнових прав інтелектуальної власності на фільм у повному обсязі (або в частині) особа, яка набула майнових прав на такий фільм, буде зобов’язана сплачувати на користь держави доходи, зазначені у цій частині, у тому самому обсязі.

3. У разі створення фільму за державної підтримки у формі, передбаченій пунктом 4 частини першої статті 7 цього Закону, майнові права інтелектуальної власності належать суб’єкту кінематографії, який створив фільм і отримав державну субсидію. У подальшому такий суб’єкт кінематографії отримує усі доходи від використання таких прав, від реалізації прав на використання такого фільму.

Розділ ІІІ

ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

2. До визначення законом розміру та порядку справляння плати за розгляд заяв на отримання субсидій, передбачених пунктами 2-4 частини першої статті 7 цього Закону, розмір та порядок справляння такої плати визначаються Кабінетом Міністрів України.

3. Внести зміни до таких законодавчих актів України:

4) у Цивільному процесуальному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., №№ 40-42, ст. 492):

статтю 114 доповнити частиною п’ятою такого змісту:

«5. Позови, що виникають з приводу порушення майнових прав інтелектуальної власності з використанням мережі Інтернет, пред’являються за місцезнаходженням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності»;

частину першу статті 152 доповнити пунктом 8 такого змісту:

«8) встановленням обов’язку вчинити дії щодо унеможливлення доступу користувачів мережі Інтернет до об’єктів права інтелектуальної власності, правомірність використання (розміщення) яких у мережі Інтернет є предметом спору»;

2) у Господарському процесуальному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 6, ст. 56):

частину першу статті 12 доповнити пунктом 9 такого змісту:

«9) справи у спорах, підвідомчих господарським судам, щодо порушення прав інтелектуальної власності з використанням мережі Інтернет»;

частину четверту статті 16 доповнити реченням такого змісту: «Справи у спорах про порушення майнових прав інтелектуальної власності з використанням мережі Інтернет розглядаються господарським судом за місцезнаходженням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності»;

3) абзац перший частини першої статті 176 Кримінального кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 25-26, ст. 131) викласти в такій редакції:

«1. Незаконне відтворення, розповсюдження творів науки, літератури і мистецтва, комп’ютерних програм і баз даних, а так само незаконне відтворення, розповсюдження виконань, фонограм, відеограм і програм мовлення, їх незаконне тиражування та розповсюдження на аудіо- та відеокасетах, дискетах, інших носіях інформації, камкординг, кардшейрінг або інше умисне порушення авторського права і суміжних прав, а також фінансування таких дій, якщо це завдало матеріальної шкоди у значному розмірі»;

1) у Кодексі України про адміністративні правопорушення (Відомості Верховної Ради УРСР, 1984 р., додаток до № 51, ст. 1122):

доповнити статтями 16417 і 16418 такого змісту:

«Стаття 16417. Порушення умов і правил, що визначають порядок припинення порушення авторського права та/або суміжних прав з використанням мережі Інтернет

Порушення умов і правил, що визначають порядок припинення порушень авторського права та/або суміжних прав з використанням мережі Інтернет, у тому числі невчинення власником веб-сайту, постачальником послуг хостингу передбачених законодавством про авторське право і суміжні права дій щодо унеможливлення доступу користувачів мережі Інтернет до об’єктів авторського права та/або суміжних прав, ненадання або несвоєчасне надання відповіді на заяву суб’єкта авторського права та/або суміжних прав власником веб-сайту, постачальником послуг хостингу, наведення завідомо недостовірних відомостей у відповіді на заяву суб’єкта авторського права та/або суміжних прав, власником веб-сайту, постачальником послуг хостингу, а також нерозміщення власниками веб-сайтів, постачальниками послуг хостингу на власних веб-сайтах та в публічних базах даних записів про доменні імена (WHOIS) достовірної інформації про себе, –

тягнуть за собою накладення штрафу від п’ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Ті самі дії, вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення за одне з правопорушень, зазначених у частині першій цієї статті, –

тягнуть за собою накладення штрафу від тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Стаття 16418. Наведення завідомо недостовірної інформації у заявах про припинення авторського права та/або суміжних прав, вчинених з використанням мережі Інтернет

Наведення особою завідомо недостовірної інформації щодо наявності авторського права та/або суміжного права у заяві про припинення порушень авторського права та/або суміжних прав з використанням мережі Інтернет, направленій відповідно до законодавства про авторське право і суміжні права, –

тягне за собою накладення штрафу від тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян»;

у статті 221 цифри «1645 – 16416» замінити цифрами «1645 – 16418»;

пункт 10 частини першої статті 255 після цифр «16413» доповнити цифрами «16417, 16418»;

5) у Законі України «Про кінематографію» (Відомості Верховної Ради України, 1998 р., № 22, ст. 114 із наступними змінами):

статті 3 і 91 викласти в такій редакції:

«Стаття 3. Визначення термінів

У цьому Законі терміни вживаються у такому значенні:

автор фільму – фізична особа, власна праця якої визначає творчий задум та/або способи його реалізації у фільмі;

архівний комплект вихідних матеріалів фільму – сукупність плівкових носіїв оригіналу фільму, що складається з негатива (дубль-негатива), еталонного та прокатного позитива зображення, оптичної фонограми, анотації фільму, а також цифрових вихідних матеріалів фільму, паперових та фотоматеріалів тощо, призначених для довічного зберігання;

виключне право на фільм – майнове право юридичної або фізичної особи, що дає право тільки цій особі на використання фільму в будь-якій формі і будь-яким дозволеним способом;

виконавець фільму – фізична особа, яка власною працею брала участь у реалізації творчих задумів авторів фільму в процесі його створення;

виробник фільму – суб’єкт кінематографії, який взяв на себе відповідальність за виробництво фільму;

виробництво фільму – процес створення кінофільму, що поєднує співпрацю авторів і виконавців фільму та інших суб’єктів кінематографії, який складається з періодів (етапів) виробництва (розвиток кінопроекту, розробка режисерського сценарію, підготовчий, знімальний, монтажно-тонувальний);

вихідні матеріали фільму – матеріальні носії оригіналу твору кінематографії, використання яких дає можливість виготовляти (тиражувати) фільмокопії;

демонстратор фільму – суб’єкт кінематографії, який здійснює демонстрування (публічний показ) фільму;

демонстрування (публічний показ, публічне сповіщення і публічна демонстрація) фільму – професійна кінематографічна діяльність, що полягає в показі фільму глядачам у призначених для цього приміщеннях (кінотеатрах, інших кіновидовищних закладах), на відеоустановках, а також каналами мовлення телебачення;

держава-агресор – держава, яка у будь-який спосіб окупувала частину території України або яка вчиняє агресію проти України, визнана Верховною Радою України державою-агресором або державою-окупантом;

державний фонд фільмів – державний заклад культури, що здійснює архівну та науково-дослідницьку діяльність з метою розвитку фільмофонду, відновлення, реставрування і збереження творів національної та світової кінематографічної спадщини, розповсюдження відповідної інформації;

дублювання фільму – творча і виробнича діяльність, яка полягає у синхронному відтворенні мовної частини звукового ряду фільму іншою мовою шляхом перекладу, що відповідає складовій артикуляції дійових осіб;

зберігання фільму – діяльність, яка спрямована на забезпечення довгострокового зберігання вихідних матеріалів фільмів і фільмокопій та їх реставраційно-профілактичної обробки;

знімальний період виробництва фільму – здійснення зйомок кінопроекту;

іноземний суб’єкт кінематографії – юридична особа, створена або зареєстрована відповідно до законодавства іноземної держави з місцезнаходженням за межами України, яка організовує або організовує і фінансує виробництво, демонстрацію та розповсюдження фільму та/або яка здійснює виробництво фільму;

кінокомісія – установа, підрозділ установи державної чи комунальної форми власності, метою діяльності якої є популяризація України та її регіонів як привабливих локацій для кінозйомок, а також ефективне використання потенціалу української сервісної індустрії в галузі кінематографії;

монтажно-тонувальний період виробництва фільму – здійснення кінцевої обробки кіноматеріалу, в тому числі монтаж фільму, створення візуальних ефектів, озвучування, створення титрів тощо;

національний фільм – створений суб’єктами кінематографії фільм, виробництво якого повністю або частково здійснено в Україні, основна (базова) версія мовної частини звукового ряду якого створена українською або кримськотатарською мовою, та який при цьому набрав необхідну кількість балів відповідно до оцінних елементів бальної системи, передбаченої цим Законом. За мотивованим рішенням Ради з державної підтримки кінематографії на підставі звернення суб’єкта кінематографії, якщо це виправдано художнім, творчим задумом авторів фільму, в основній (базовій) версії національного фільму (крім дитячих та анімаційних фільмів) допускається використання інших мов в обсязі, що не може перевищувати 10 відсотків загальної тривалості всіх реплік учасників фільму. Під час демонстрування національного фільму в Україні такі репліки мають бути дубльовані або субтитровані українською мовою;

озвучення фільму – творча і виробнича діяльність, яка полягає в заміні звукового ряду фільму на інший, несинхронний, який передає зміст мовного ряду фільму;

органи держави-агресора – правоохоронні органи (міліція, поліція тощо), збройні сили, судові органи, внутрішні війська, будь-які підрозділи спеціального призначення, органи, відповідальні за охорону та захист державного кордону, органи, відповідальні за здійснення податкової та митної політики, органи, відповідальні за проведення дізнання або досудового (попереднього) слідства, прокуратура, органи, відповідальні за державну безпеку або безпеку вищого керівництва держави-агресора, підрозділи, відповідальні за виконання будь-яких миротворчих місій, будь-які інші збройні, військові, воєнізовані, парамілітарні або інші силові формування держави-агресора, їх складові або структурні підрозділи, у тому числі формування, найменування яких не відповідають офіційним назвам, прийнятим у державі-агресорі, але які за здійснюваними функціями належать до будь-якого із зазначених органів чи формувань;

підготовчий період виробництва фільму – створення постановочного проекту, який може складатися з режисерського сценарію та експлікації, розробки окремих епізодів і сцен, фото- і кінопроб, ескізів, знімальних карт та операторської експлікації, детальних розкадровок, монтажно-технічних розробок, фотоматеріалів, експлікації звукового оформлення, календарно-постановочного плану, генерального кошторису витрат виробництва тощо;

підприємницька діяльність у кінематографії – діяльність, пов’язана з виробництвом, розповсюдженням та демонструванням (публічним показом) фільмів з метою одержання прибутку;

продюсер фільму – фізична або юридична особа, яка організовує або організовує і фінансує виробництво та розповсюдження фільму;

продюсерська система – система у сфері кінематографії, яка в умовах кіноринку забезпечує взаємодію і функціонування всіх суб’єктів кінематографії з метою виробництва, розповсюдження та демонстрування (публічного показу) фільмів;

просування фільму – розповсюдження інформації про фільм в будь-якій формі та в будь-який спосіб, призначеної сформувати або підтримати обізнаність глядацької аудиторії та її інтерес щодо фільму;

професійна кінематографічна діяльність – діяльність, що провадиться суб’єктами кінематографії на професійній основі та є джерелом їхніх доходів;

радянські органи державної безпеки – Всеросійська надзвичайна комісія по боротьбі з контрреволюцією і саботажем (ВЧК, ЧК), Всеукраїнська надзвичайна комісія для боротьби з контрреволюцією, спекуляцією, саботажем та службовими злочинами (ВУЧК), Державне політичне управління (ГПУ), Об’єднане державне політичне управління (ОГПУ), Народний комісаріат внутрішніх справ (НКВД), Народний комісаріат державної безпеки (НКГБ), Міністерство державної безпеки (МГБ), Комітет державної безпеки (КГБ), а також їхні територіальні та структурні підрозділи;

розвиток кінопроекту – період виробництва фільму, в рамках якого здійснюється інформаційно-методична робота з підготовки кінопроекту до знімального періоду (написання літературного сценарію для ігрового кіно, сторіборду для анімації, розширеного трітменту для неігрового кіно, створення презентаційного візуального матеріалу, формування кошторису виробництва, формування ліміту витрат виробництва, графіка робіт, інших документів, необхідних для виробництва фільму);

розповсюдження фільму – процес, в рамках якого суб’єктами кінематографії фільм в будь-який спосіб безпосередньо чи опосередковано пропонується глядацькій аудиторії (дистрибуція, прокат, просування, рекламування тощо);

розповсюджувач (дистриб’ютор, прокатник) фільму – суб’єкт кінематографії, який має право на розповсюдження фільму;

розробка режисерського сценарію – розробка екранної інтерпретації літературного сценарію режисером-постановником та іншими авторами фільму, вибудова виробничо-творчих рішень та визначення техніко-економічних показників;

суб’єкт кінематографії – фізична або юридична особа, яка займається будь-яким видом професійної діяльності у сфері кінематографії;

субтитрування фільму – творча і виробнича діяльність, яка полягає в здійсненні перекладу з мови оригіналу фільму на іншу мову та фіксуванні цього перекладу написами безпосередньо на фільмокопії;

сценічно-постановочні засоби кіновиробництва – предмети, пристрої та споруди, які протягом знімального періоду створення фільму (операційного циклу) використовуються шляхом перенесення їх зображення або зображення процесу їх перетворення (знищення) до аудіовізуального твору способами, доступними кіновиробнику;

учасник фільму – для цілей статті 15 учасником фільму є фізична особа, яка взяла участь у створенні фільму, виробленого після 1991 року, як виконавець будь-якої ролі, учасник документальних (неігрових) фільмів, виконавець музичного твору, що використовується у фільмі, автор сценарію та/або текстів чи діалогів, режисер-постановник, продюсер;

фільм – аудіовізуальний твір (у тому числі телевізійні серіали та їх окремі серії), що складається з епізодів, поєднаних між собою творчим задумом і зображувальними засобами, та є результатом спільної діяльності його авторів, виконавців і виробників;

фільмокопія – примірник фільму, виготовлений із застосуванням вихідних матеріалів фільму»;

«Стаття 91. Повноваження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері кінематографії

До повноважень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері кінематографії, належить:

1) забезпечення формування державної політики у сфері кінематографії;

2) визначення пріоритетних напрямів діяльності центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері кінематографії;

3) забезпечення загального доступу суспільства до творів української, європейської та світової кінематографії;

4) створення умов для розвитку всіх видів кінематографічної діяльності;

5) сприяння творчому розвиткові молодих авторів і виконавців фільмів;

6) сприяння розвитку освіти, творчому вдосконаленню у сфері кінематографії;

7) сприяння поширенню кінематографічної культури, розвиткові кінематографічної діяльності, популяризації кінематографії;

8) здійснення інших повноважень, передбачених законом»;

розділ ІІ доповнити статтею 92такого змісту:

«Стаття 92. Повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері кінематографії

До повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері кінематографії, належить:

1) узагальнення практики застосування законодавства з питань, що належать до його компетенції, розроблення пропозицій щодо вдосконалення законодавчих актів, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, нормативно-правових актів міністерств;

2) проведення аналізу діяльності суб’єктів кінематографії, підготовка висновків щодо тенденцій розвитку національної кінематографії;

3) розроблення пропозицій щодо структурного вдосконалення та реформування національної кіноіндустрії, розвитку продюсерської системи;

4) виконання програми виробництва фільмів, розроблення економічного обґрунтування та проведення розрахунків граничних обсягів видатків державного бюджету;

5) розроблення пропозицій до програми створення та розповсюдження національних фільмів;

6) укладення договорів про закупівлю товарів, робіт і послуг, необхідних для виготовлення (створення) вихідних фільмових матеріалів, аудіовізуальних творів;

7) взаємодія з вітчизняними та іноземними науково-дослідними установами і навчальними закладами з метою обміну досвідом з питань реалізації державної політики у сфері кінематографії;

8) сприяння збереженню та раціональному використанню національної та світової кінематографічної спадщини;

9) ведення Державного реєстру виробників, розповсюджувачів і демонстраторів фільмів;

10) ведення Державного реєстру фільмів;

11) видача державних посвідчень на право розповсюдження і демонстрування фільмів;

12) участь в організації конкурсу з відбору інвестиційних та інноваційних проектів у сфері кінематографії;

13) розроблення пропозицій щодо умов прокату, тиражування, розповсюдження і публічного показу або демонстрування фільмів з індексами, що мають обмеження глядацької аудиторії;

14) здійснення контролю за дотриманням квоти демонстрування національних фільмів під час використання національного екранного часу, умов розповсюдження і демонстрування фільмів, передбачених державним посвідченням на право розповсюдження і демонстрування фільмів, та за наявністю зазначеного державного посвідчення;

15) складення протоколів про адміністративні правопорушення у сфері кінематографії;

16) здійснення відповідно до законодавства функції державного нагляду (контролю) у сфері кінематографії;

17) надання консультаційної та організаційно-методичної допомоги у сфері кінематографії;

18) участь в організації та проведенні кінофестивалів, кіновиставок, кінопрем’єр, прес-конференцій, інших заходів з популяризації національної кіноіндустрії;

19) участь у підготовці проектів міжнародних договорів, пропозицій щодо укладення і денонсації таких договорів, укладення міжнародних договорів, забезпечення виконання зобов’язань України за міжнародними договорами з питань кінематографії;

20) здійснення співробітництва з вітчизняними і зарубіжними кіноархівами;

21) надання відповідно до міжнародних договорів аудіовізуальним творам в Україні статусу продукту спільного виробництва;

22) надання аудіовізуальним творам статусу національного;

23) організація та забезпечення роботи Ради з державної підтримки кінематографії та Експертної комісії з питань кінематографії;

24) внесення до Ради з державної підтримки кінематографії проектів рішень, а також реалізація рішень Ради з державної підтримки кінематографії щодо:

утворення експертних комісій у порядку, передбаченому законом;

надання державної підтримки суб’єктам кінематографії у порядку та формах, визначених законом, у тому числі укладення договорів про надання державної підтримки;

25) здійснення інших повноважень, визначених законом»;

доповнити статтями 101 і 152 такого змісту:

«Стаття 101. Оцінні елементи, бальна система для національних фільмів

Оцінні елементи для ігрових фільмів (бали):

1) авторська знімальна група:

режисер-постановник – 3;

автор сценарію – 3;

композитор – 3;

оператор-постановник – 3;

художник-постановник – 3;

2) група виконавців:

перша роль – 3;

друга роль – 2;

третя роль – 1;

3) технічна знімальна група (група технічного забезпечення зйомки):

звукорежисер – 1;

режисер монтажу – 1;

студія або місце зйомки – 5;

місце монтажу – 3;

4) продюсер – 3;

всього – 34.

Оцінні елементи для мультиплікаційних (анімаційних) фільмів (бали):

автор ідеї – 1;

автор сценарію – 2;

художник-розробник персонажів – 2;

композитор – 1;

режисер-постановник – 2;

художник-розкадровник – 2;

художник-постановник – 2;

художник по фонах – 2;

щонайменше 50 відсотків витрат на послуги попередньої збірки сцен для анімації (лейаут) в країні – 2;

щонайменше 50 відсотків витрат на послуги з анімації в країні – 2;

щонайменше 50 відсотків витрат на послуги візуалізації в країні – 2;

щонайменше 50 відсотків витрат на послуги з компонування зображення (композитінг) в країні – 1;

місце монтажу – 1;

звукорежисер – 1;

всього – 23.

Оцінні елементи для документальних фільмів (бали):

режисер-постановник – 3;

автор-сценарію – 2;

оператор-постановник – 3;

режисер монтажу – 2;

місце зйомки – 2;

місце монтажу – 2;

композитор – 2;

звукорежисер – 2;

Всього – 18.

При підрахунку загальної кількості балів відповідний оцінний елемент враховується, якщо:

зазначені у частинах першій, другій або третій цієї статті фізичні особи, які брали участь у створенні фільму, є громадянами України;

зазначене у частинах першій або третій цієї статті місце монтажу розміщене на території України або принаймні 50 відсотків загальної суми витрат на монтаж здійснені в Україні;

зазначені у частинах першій або третій цієї статті студія або місце зйомки впродовж більшості знімальних днів розміщене на території України;

зазначені у частині другій цієї статті витрати здійснені на користь суб’єктів кінематографії України, які фактично надають відповідні послуги та не є агентами або іншими посередниками щодо закупівлі відповідних послуг у їх фактичних надавачів;

У пункті 2 частини першої цієї статті перша, друга і третя ролі визначаються за кількістю знімальних днів.

Кількість балів за оцінним елементом «продюсер» визначається з урахуванням коефіцієнта, що обчислюється як співвідношення кількості продюсерів фільму, які мають громадянство України або мають місцезнаходження на території України, до загальної кількості продюсерів фільму, які брали участь у виробництві фільму.

У разі якщо відповідно до цього Закону фільм кваліфікується національним, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері кінематографії, за заявою продюсера або виробника фільму видає свідоцтво національного фільму.

Наявність у фільму свідоцтва національного фільму презюмує, що фільм є національним, і це не потребує повторного доведення у відносинах з органами державної влади. Дана презумпція може бути спростована в загальному порядку, якщо з’ясується, що надані заявником інформація та документи для отримання свідоцтва національного фільму містять відомості, які не відповідають дійсності.

Порядок видачі свідоцтва національного фільму визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері кінематографії.

Бальна система для національних фільмів передбачає набрання фільмом за оцінними елементами принаймні 18 балів для ігрових, 8 балів – для неігрових (документальних), 15 балів – для анімаційних (мультиплікаційних) фільмів.

«Стаття 152. Використання національного екранного часу

З метою сприяння виробництву фільмів в Україні, а також доступу глядачів до перегляду творів національної кінематографічної спадщини телерадіоорганізації, які відповідно до ліцензій здійснюють телевізійне ефірне мовлення або багатоканальне мовлення з використанням радіочастотного ресурсу, інші демонстратори фільмів, які не є телерадіоорганізаціями, зобов’язані в період до 1 січня 2022 року щонайменше 15 відсотків загального щомісячного часу демонстрації фільмів, а після 1 січня 2022 року – щонайменше 30 відсотків загального щомісячного часу демонстрації фільмів здійснювати демонстрацію національних фільмів, інших фільмів, вироблених суб’єктами кінематографії України, і творів національної кінематографічної спадщини»;

статтю 17 викласти в такій редакції:

«Стаття 17. Зберігання вихідних матеріалів фільму та фільмокопій, комплектування державного фонду фільмів

Архівний комплект вихідних матеріалів фільмів, вихідні матеріали фільму, створеного повністю або частково за рахунок коштів Державного бюджету України, а також фільмокопії фільмів, створених в Україні за рахунок коштів юридичних осіб приватної форми власності та фізичних осіб, зберігаються в Державному фонді фільмів України. Порядок передачі фільмів Державному фонду фільмів України, умови зберігання вихідних матеріалів фільмів і фільмокопій та положення про Державний фонд фільмів України затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері кінематографії.

Держава дбає про збереження та сприяє консолідації фільмових колекцій (фондів) установ різної форми власності та фізичних осіб в Державному фонді фільмів України, забезпечуючи його комплектацію національними фільмами, фільмами, виготовленими на території України, та іншими фільмами.

Всі фільми та фільмові матеріали українського виробництва та копродукції, що зберігаються в Державному фонді фільмів України, є загальнодержавною власністю України – національною культурною спадщиною.

Виготовлення архівного комплекту вихідних матеріалів національних фільмів та фільмів, створених на території України в поточному році, забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України у наступному році за поданням Державного фонду фільмів України на підставі рішення центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері кінематографії. У разі якщо виготовлення архівного комплекту вихідних матеріалів національних фільмів та фільмів, створених на території України, здійснюється за кошти юридичних осіб приватної форми власності та фізичних осіб, вартість такого виготовлення відшкодовується виробникові з Державного бюджету України.

Виготовлення архівного комплекту вихідних матеріалів національних фільмів та фільмів, створених на території України в попередні роки, визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері кінематографії, за поданням колегіального експертного органу при центральному органі виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері кінематографії, з урахуванням показників бюджетних асигнувань на поточний рік.

Центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері кінематографії, за поданням колегіального експертного органу при центральному органі виконавчої влади може бути прийнято рішення про необхідність виготовлення архівного комплекту вихідних матеріалів фільму, створеного за межами України, за кошти приватних або державних кіновиробників, що має художню або історичну цінність і пов’язаний з Україною темою, місцем дії тощо, або автор якого є (був) резидентом України або має українське походження.

Співробітництво з вітчизняними і зарубіжними кіноархівами здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері кінематографії, через Державний фонд фільмів України».

Положення про національний екранний час та його використання суб’єктами кінематографії та телебачення затверджується Кабінетом Міністрів України»;

розділ ІV виключити;

7) частину другу статті 12 Закону України «Про рекламу» (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., № 8, ст. 62; 2008 р., № 18, ст. 197) викласти в такій редакції:

«2. Соціальна реклама не повинна містити посилань на конкретний товар та/або його виробника, на рекламодавця (за винятком випадків, коли рекламодавцем є громадське об’єднання чи благодійна організація), на об’єкти права інтелектуальної власності, що належать виробнику товару або рекламодавцю соціальної реклами, крім реклами національних фільмів.

Реклама національних фільмів прирівнюється до соціальної реклами та може розміщуватися і розповсюджуватися, за умови дотримання вимог, встановлених абзацом дванадцятим частини першої статті 8 цього Закону»;

6) у Законі України «Про авторське право і суміжні права» (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 43, ст. 214; 2003 р., № 35, ст. 271; 2004 р., № 13, ст.181; 2011 р., № 32, ст. 314; 2013 р., № 21, ст. 208; 2014 р., № 2-3, ст. 41):

статтю 1 доповнити з урахуванням алфавітного порядку термінами такого змісту:

«веб-сайт – сукупність даних, електронної цифрової інформації, інших об’єктів авторського права і (або) суміжних прав тощо, пов’язаних між собою і структурованих у межах адреси веб-сайту і (або) облікового запису власника цього веб-сайту, доступ до яких здійснюється через адресу мережі Інтернет, що може складатися з доменного імені, записів про каталоги або виклики і/або числової адреси за Інтернет-протоколом;

веб-сторінка – складова частина веб-сайту, що може містити дані, електронну (цифрову) інформацію, інші об’єкти авторського права і/або суміжних прав тощо;

власник веб-сайту – особа, яка є володільцем облікового запису та встановлює порядок і умови використання веб-сайту. За відсутності відомостей, що свідчать про інше, власником веб-сайту вважається реєстрант відповідного доменного імені, за яким здійснюється доступ до веб-сайту, і/або отримувач послуг хостингу;

власник веб-сторінки – особа, яка є володільцем облікового запису, що використовується для розміщення веб-сторінки на веб-сайті, яка управляє і/або розміщує електронну цифрову інформацію в межах такої веб-сторінки. Власник веб-сторінки не є власником веб-сайту, якщо він володіє обліковим записом, що дозволяє йому самостійно, незалежно від власника веб-сайту, розміщувати інформацію на веб-сторінці та управляти нею;

гіперпосилання – формалізований відповідно до стандартів мережі Інтернет запис адреси веб-сайту або його частини (веб-сторінки, даних). У разі якщо гіперпосилання адресує до частини веб-сайту (веб-сторінки), то, крім домену і/або числової адреси за Інтернет-протоколом, воно може містити додаткові записи про каталоги або виклики і умови доступу веб-сторінки, що може бути відтворена або збережена на пристроях, які можуть зчитувати та відтворювати електронну цифрову інформацію у мережі Інтернет;

електронна (цифрова) інформація – аудіовізуальні твори, музичні твори (з текстом або без тексту), комп’ютерні програми, фонограми, відеограми, програми (передачі) організацій мовлення, що знаходяться в електронній (цифровій) формі, придатній для зчитування і відтворення комп’ютером, які можуть існувати і/або зберігатися у вигляді одного або декількох файлів (частин файлів), записів у базі даних на зберігаючих пристроях комп’ютерів, серверів тощо у мережі Інтернет, а також програми (передачі) організацій мовлення, що ретранслюються з використанням мережі Інтернет;

камкординг – відеозапис аудіовізуального твору під час його публічної демонстрації в кінотеатрах та інших кіновидовищних закладах особами, які перебувають у тому самому приміщенні, де відбувається така публічна демонстрація, для будь-яких цілей без дозволу суб’єкта авторського права або суміжних прав;

кардшейрінг – забезпечення у будь-якій формі та в будь-який спосіб доступу до програми (передачі) організації мовлення, доступ до якої обмежений суб’єктом авторського права і (або) суміжних прав застосуванням технічних засобів захисту (абонентська карта, код тощо), в обхід таких технічних засобів захисту, в результаті чого зазначена програма (передача) може бути сприйнята або в інший спосіб доступна без застосування технічних засобів захисту;

обліковий запис – формалізований згідно із стандартами мережі Інтернет запис на комп’ютерному обладнанні (комп’ютерах, серверах), підключеному до мережі Інтернет, що ідентифікує користувача (наприклад, власника веб-сайту) на такому обладнанні, включає в себе дані про доступ до частини каталогів і програмного забезпечення комп’ютерного обладнання, а також визначає права такого доступу, що надають можливість володільцю облікового запису додавати, видаляти, змінювати електронну (цифрову) інформацію і дані веб-сайту, надавати доступ до веб-сайту або його частин, окремих даних іншим особам, припиняти функціонування такого веб-сайту або його частини, в межах облікового запису;

постачальник послуг хостингу – особа, яка надає власникам веб-сайтів послуги і/або ресурси для розміщення веб-сайтів або їх частин у мережі Інтернет та із забезпечення доступу до них через мережу Інтернет. Власник веб-сайту, який розміщує свій веб-сайт або його частину в мережі Інтернет на власних ресурсах і/або самостійно забезпечує доступ до нього через мережу Інтернет, одночасно є постачальником послуг хостингу»;

у статті 50:

в абзаці першому слова «судового захисту» замінити словами «захисту таких прав, у тому числі судового»;

пункт «б» викласти в такій редакції:

«б) піратство у сфері авторського права і (або) суміжних прав – опублікування, відтворення, ввезення на митну територію України, вивезення з митної території України і розповсюдження контрафактних примірників творів (у тому числі комп’ютерних програм і баз даних), фонограм, відеограм, незаконне оприлюднення програм організацій мовлення, камкординг, кардшейрінг, а також Інтернет-піратство, тобто вчинення будь-яких дій, які відповідно до цієї статті визнаються порушенням авторського права і (або) суміжних прав з використанням мережі Інтернет»;

доповнити пунктом «з» такого змісту:

«з) камкординг, кардшейрінг»;

в абзаці другому частини першої статті 52:

пункт «в» після слова «позови» доповнити словами «до суду»;

пункт «г» після слова «позови» доповнити словами «до суду»;

доповнити пунктом «и» такого змісту:

«и) здійснювати захист авторського права і (або) суміжних прав у порядку, визначеному статтею 521 цього Закону»;

доповнити статтями 521 і 522 такого змісту:

«Стаття 521. Порядок припинення порушень авторського права і (або) суміжних прав з використанням мережі Інтернет

1. При порушенні будь-якою особою авторського права і (або) суміжних прав, вчиненому з використанням мережі Інтернет, суб’єкт авторського права і (або) суміжних прав (надалі – заявник) має право звернутися до власника веб-сайту та (або) веб-сторінки, на якому (якій) розміщена або в інший спосіб використана відповідна електронна (цифрова) інформація, із заявою про припинення порушення. Заява про припинення порушення подається в порядку, передбаченому цією статтею.

Порядок захисту авторського права і (або) суміжних прав, визначений цією статтею, застосовується до відносин, пов’язаних з використанням аудіовізуальних творів, музичних творів, комп’ютерних програм, відеограм, фонограм, передач (програм) організацій мовлення.

2. Заява про припинення порушення повинна містити:

а) відомості про суб’єкта авторського права і (або) суміжних прав, необхідні для його ідентифікації: ім’я (найменування) заявника; місце проживання (перебування) або місцезнаходження, адреса електронної пошти або поштова адреса, на яку власник веб-сайту або інші особи в передбачених цим Законом випадках мають направляти інформацію; ідентифікаційні дані про реєстрацію юридичної особи у країні місцезнаходження, зокрема в торговельному, банківському або судовому реєстрі, у тому числі реквізити реєстру, реєстраційний номер;

б) вид і назву об’єкта авторського права і (або) суміжних прав (вид і назви об’єктів авторського права і (або) суміжних прав), про порушення права на який (які) йдеться у заяві;

в) мотивоване твердження про наявність у заявника майнових прав інтелектуальної власності на об’єкт авторського права і (або) суміжних прав, зазначених у відповідній заяві, з посиланням на підстави виникнення таких прав та строк їх дії;

г) гіперпосилання на електронну (цифрову) інформацію, розміщену або в інший спосіб використану на веб-сайті;

д) вимогу про унеможливлення доступу до електронної (цифрової) інформації на веб-сайті;

е) відомості про постачальника послуг хостингу, який надає послуги і (або) ресурси для розміщення відповідного веб-сайту, а саме: найменування; адреса електронної пошти або поштова адреса, на яку в передбачених цим Законом випадках власник веб-сайту або інші особи мають надсилати інформацію;

є) твердження заявника, що наведена в заяві інформація є достовірною, а наявність у заявника прав, про порушення яких заявлено, перевірена адвокатом, за представництвом (посередництвом) якого подається заява.

Заявник звертається із заявою про припинення порушення виключно за представництвом (посередництвом) адвоката. Адвокат надсилає відповідну заяву, за умови ідентифікації заявника, встановлення його контактних даних та підтвердження наданими заявником документами факту наявності у заявника прав, про припинення порушення яких висувається вимога.

До заяви додається копія одного з документів, що відповідно до законодавства про адвокатуру та адвокатську діяльність посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги заявнику.

Заявник (посадова особа заявника) несе відповідальність за надання завідомо недостовірної інформації щодо наявності в нього майнових прав інтелектуальної власності, про порушення яких йдеться у заяві.

Заявник надсилає заяву про припинення порушень власнику веб-сайту з одночасним направленням її копії постачальнику послуг хостингу, який надає послуги і (або) ресурси для розміщення відповідного веб-сайту.

3. За відсутності обставин, передбачених частиною четвертою цієї статті, власник веб-сайту невідкладно не пізніше 48 годин з моменту отримання заяви про припинення порушення, зобов’язаний унеможливити доступ до електронної цифрової інформації, щодо якої подано заяву, та надати заявнику і постачальнику послуг хостингу інформацію про вжиті заходи відповідно до вимог цієї статті.

4. Особа, яка отримала заяву про припинення порушення, може відмовити в її задоволенні у разі, якщо:

а) особа, до якої заявник звернувся із заявою про припинення порушення, має право на використання зазначеної в заяві електронної (цифрової) інформації, щодо використання якої направлена заява, за умови надання повідомлення про відмову згідно з вимогами, встановленими частиною п’ятою цієї статті;

б) особа, якій надіслано заяву про припинення порушення, не є власником веб-сайту, зазначеного у такій заяві;

в) заява про припинення порушення оформлена з порушенням вимог, визначених цією статтею, за умови що особа, яка її отримала, інформує заявника про це згідно із встановленими частиною п’ятою цієї статті вимогами.

5. Про відмову у задоволенні заяви про припинення порушення з підстав, передбачених пунктами «а» і «в» частини четвертої цієї статті, власник веб-сайту впродовж 48 годин з моменту її отримання направляє повідомлення про відмову заявнику та постачальнику послуг хостингу згідно з відомостями, зазначеними у відповідній заяві згідно з пунктом «е» частини другої цієї статті.

Повідомлення про відмову повинно містити таку інформацію:

а) відомості про власника веб-сайту в обсязі, достатньому для пред’явлення позовної заяви: ім’я (найменування) власника веб-сайту; місце проживання (перебування) або місцезнаходження, адреса електронної пошти або поштова адреса; ідентифікаційні дані про реєстрацію юридичної особи у країні місцезнаходження, зокрема в торговельному, банківському або судовому реєстрі, у тому числі реквізити реєстру, реєстраційний номер;

б) зазначення електронної (цифрової) інформації, щодо унеможливлення доступу до якої відмовлено;

в) зазначення відповідного положення частини четвертої цієї статті, на підставі якого власник веб-сайту відмовив у задоволенні заяви про припинення порушення.

6. У разі якщо власник веб-сайту, який отримав заяву про припинення порушення, не є власником веб-сторінки, на якій розміщена електронна (цифрова) інформація, щодо унеможливлення доступу до якої заявлено, права і обов’язки між власником веб-сайту та заявником встановлюються з урахуванням особливостей, передбачених цією частиною.

Власник веб-сайту впродовж 24 годин з моменту отримання заяви про припинення порушення зобов’язаний направити копію отриманої ним заяви засобами електронної пошти (або іншою прийнятою на відповідному веб-сайті системою відправлення повідомлень) власнику веб-сторінки. Заява направляється за контактними даними, які власник веб-сторінки повідомив власнику веб-сайту.

Власник веб-сайту одночасно з направленням заяви про припинення порушення власнику веб-сторінки надсилає заявнику повідомлення, в якому інформує, що він не є власником веб-сторінки, зазначає час, коли він направив копію заяви власнику веб-сторінки, та надає гіперпосилання на умови публічного правочину, який визначає правила користування веб-сайтом третіми особами.

Власник веб-сторінки розглядає отриману від власника веб-сайту заяву про припинення порушення та зобов’язаний надати відповідь власнику веб-сайту в порядку та строки, встановлені частинами третьою -п’ятою цієї статті для власника веб-сайту. При цьому власник веб-сторінки здійснює права і виконує обов’язки, встановлені частинами третьою-п’ятою цієї статті для власника веб-сайту, із зазначенням гіперпосилання на веб-сторінку, на якій розміщена відповідна електронна (цифрова) інформація.

Власник веб-сайту впродовж 24 годин з моменту отримання від власника веб-сторінки відповіді на заяву про припинення порушення надсилає її заявнику та постачальнику послуг хостингу за реквізитами, зазначеними у відповідній заяві. У разі якщо впродовж 48 годин з моменту направлення власнику веб-сторінки заяви про припинення порушення власник веб-сторінки не надав власнику веб-сайту відповіді за формою, встановленою частиною четвертою або п’ятою цієї статті, власник веб-сайту самостійно унеможливлює доступ до зазначеної у заяві про припинення порушення електронної (цифрової) інформації. Про вжиті заходи власник веб-сайту повідомляє заявника та постачальника послуг хостингу впродовж 72 годин з моменту отримання власником веб-сайту заяви про припинення порушення та надає відомості про себе в обсязі, визначеному пунктом «а» частини п’ятої цієї статті.

У разі якщо впродовж 48 годин з моменту направлення власнику веб-сторінки заяви про припинення порушення власник веб-сторінки надав повідомлення про відмову з підстав та за формою, встановленими частинами третьою, четвертою цієї статті, копія такого повідомлення надсилається власником веб-сайту заявнику не пізніш як упродовж 72 годин з моменту отримання власником веб-сайту заяви про припинення порушення.

7. Заявник має право звернутися безпосередньо до постачальника послуг хостингу, який надає послуги і (або) ресурси для розміщення відповідного веб-сайту, із заявою про припинення порушення, допущеного власником веб-сайту, якщо:

а) власник веб-сайту у встановлені цією статтею строки не вчинив або вчинив не в повному обсязі дії, передбачені частиною третьою, п’ятою цієї статті, або якщо власник веб-сайту, який не є власником веб-сторінки, не вчинив дій, передбачених частиною шостою цієї статті;

б) на веб-сайті та в публічних базах даних записів про доменні імена (WHOIS) відсутні відомості про власника веб-сайту в обсязі, що дає змогу звернутися до нього із заявою про припинення порушення, передбаченою частиною другою цієї статті. Такими відомостями є інформація про адресу електронної пошти для зв’язку із власником веб-сайту та адресу поштового зв’язку.

Заява про припинення порушення, допущеного власником веб-сайту, повинна містити обґрунтування наявності підстав для звернення до постачальника послуг хостингу, передбачених пунктами «а» або «б» частини сьомої цієї статті.

Заявник звертається до постачальника послуг хостингу, який надає послуги і (або) ресурси для розміщення відповідного веб-сайту, з відповідною заявою за представництвом (посередництвом) адвоката. Адвокат надсилає заяву, за умови ідентифікації заявника, встановлення його контактних даних, підтвердження наданими заявником документами факту наявності у заявника прав, про припинення порушення яких йдеться у відповідній заяві.

Заява про припинення порушень, допущених власником веб-сайту, має містити відомості, передбачені пунктами «а», «г», «д», «є» частини другої цієї статті. До заяви додається копія одного з документів, що відповідно до законодавства про адвокатуру та адвокатську діяльність посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги заявнику. У випадках, передбачених пунктом «а» частини сьомої цієї статті, у заяві зазначаються час направлення власнику веб-сайту та постачальнику послуг хостингу заяви про припинення порушення, час, коли власник веб-сайту мав вчинити передбачені цією статтею дії, а також пояснення, яким чином заявник визначав контактні дані власника веб-сайту.

За відсутності підстав для залишення заяви про припинення порушення з боку власника веб-сайту без розгляду, встановлених частиною восьмою цієї статті, постачальник послуг хостингу зобов’язаний невідкладно не пізніше 24 годин з моменту отримання такої заяви, надіслати власнику веб-сайту її копію. Надсилаючи власнику веб-сайту копію заяви постачальник послуг технічного зберігання повинен пояснити власнику веб-сайту його права і обов’язки, пов’язані з цією заявою, а також правові наслідки невчинення ним дій, передбачених цією статтею.

Власник веб-сайту впродовж 24 годин з моменту отримання від постачальника послуг хостингу копії заяви про припинення порушення з боку власника веб-сайту вчиняє дії, передбачені частиною третьою або п’ятою цієї статті, і повідомляє про це постачальника послуг хостингу шляхом направлення повідомлення про вжиті заходи або повідомлення про відмову.

У разі якщо впродовж 24 годин з моменту направлення власнику веб-сайту копії заяви про припинення порушення власник веб-сайту не вчинив дій, передбачених попереднім абзацом, постачальник послуг хостингу самостійно унеможливлює доступ до зазначеної у заяві про припинення порушення електронної (цифрової) інформації. Про вжиті заходи постачальник послуг хостингу повідомляє заявника та власника веб-сайту впродовж 48 годин з моменту отримання постачальником послуг хостингу заяви про припинення порушення, допущеного власником веб-сайту.

8. Постачальник послуг хостингу вправі залишити без розгляду заяву про припинення порушення, допущеного власником веб-сайту, за таких підстав:

а) заява не відповідає вимогам, встановленим частиною сьомою цієї статті;

б) постачальник послуг хостингу не надає послуг і (або) ресурси для розміщення веб-сайту, щодо якого подана заява;

в) заявник звернувся до постачальника послуг хостингу за відсутності підстав, передбачених частиною сьомою цієї статті.

Постачальник послуг хостингу повідомляє власника веб-сайту про залишення без розгляду заяви про припинення порушення із зазначенням відповідних правових підстав, передбачених цією частиною, впродовж 24 годин з моменту її отримання.

9. Власник веб-сайту має право звернутися до постачальника послуг хостингу, від якого він отримав інформацію про вжиті заходи відповідно до частини сьомої цієї статті, з повідомленням про відмову, передбаченим частиною п’ятою цієї статті, вимагаючи відновлення доступу до електронної цифрової інформації. Якщо таке звернення відповідає вимогам, встановленим частиною п’ятою цієї статті для повідомлення про відмову, постачальник послуг хостингу повинен невідкладно, не пізніш як через 48 годин після його отримання, надіслати заявнику копію цього повідомлення. У разі якщо повідомлення не відповідає вимогам, передбаченим частиною п’ятою цієї статті для повідомлення про відмову, постачальник послуг хостингу інформує про це власника веб-сайту.

10. Постачальник послуг хостингу відновлює доступ до інформації на десятий робочий день з дня надсилання заявнику копії повідомлення, передбаченого частиною дев’ятою цієї статті, якщо протягом цього часу заявник не надав йому документи, що підтверджують відкриття судового провадження про захист його прав на об’єкт (об’єкти) авторського права і (або) суміжних прав, щодо якого (яких) подавалася заява про припинення порушення.

11. Власники веб-сайтів та постачальники послуг хостингу, крім фізичних осіб, які не є суб’єктами господарювання, зобов’язані розміщувати у вільному доступі на власних веб-сайтах та (або) в публічних базах даних записів про доменні імена (WHOIS) таку достовірну інформацію про себе:

а) повне ім’я або найменування власника веб-сайту та постачальника послуг хостингу;

б) повну адресу місця проживання або місцезнаходження власника веб-сайту та постачальника послуг хостингу;

в) контактну інформацію власника веб-сайту та постачальника послуг хостингу, у тому числі адресу електронної пошти, номер телефону, за якими з ними можливо оперативно зв’язатися.

Фізичні особи, які не є суб’єктами господарювання, розміщують у вільному доступі на веб-сайтах, власниками яких вони є, або в публічних базах даних записів про доменні імена (WHOIS) контактну інформацію власника веб-сайту, передбачену пунктом «в» цієї частини.

12. Повідомлення про вжиті заходи, яке направляється заявнику відповідно до цієї статті, крім іншого, повинно містити достовірну та повну інформацію про зазначеного в заяві власника веб-сайту. У разі направлення повідомлення про вжиті заходи постачальником послуг хостингу в повідомленні також повинна міститися інформація про цього постачальника, а також повна інформація, надана йому власником веб-сайту, без будь-яких змін або спотворень. Інформація про власника веб-сайту складається з відомостей про його повне ім’я (найменування), адресу проживання (місцезнаходження), адресу для листування, номер телефону, адресу електронної пошти і, за наявності, іншу контактну інформацію для зв’язку. У разі отримання від власника веб-сайту (або власника веб-сторінки в рамках процедур, передбачених частиною шостою або сьомою цієї статті) повідомлення про відмову, його копія має бути додана до повідомлення про вжиті заходи.

13. На підставі цього Закону допускається унеможливлення доступу виключно до електронної (цифрової) інформації, зазнченої в заяві про припинення порушення. У разі якщо доступ до електронної (цифрової) інформації не може бути унеможливлений з технічних причин, власник веб-сайту або постачальник послуг хостингу може унеможливити доступ до веб-сторінки, яка містить відповідну електронну (цифрову) інформацію.

14. Заява про припинення порушення та заява про припинення порушення власником веб-сайту викладаються письмово у паперовій та/або електронній формі.

Заяви в електронній формі оформляються згідно з вимогами законодавства у сфері електронних документів та електронного документообігу з обов’язковим використанням технічних засобів засвідчення електронного цифрового підпису адвоката, який надає правову допомогу заявнику. Одночасно з направленням такої заяви в електронній формі заявник направляє за тією самою адресою її копію в звичайній електронній формі без використання електронного цифрового підпису. У разі якщо заява в електронній формі з використаними в ній технічними засобами засвідчення електронного цифрового підпису адвоката за змістом відрізняється від заяви в звичайній електронній формі, надісланій одному й тому самому адресату, така заява вважається неподаною.

Заяви в паперовій формі оформляються з обов’язковим власноручним підписом адвоката та надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Датою та часом отримання заяв, передбачених цією статтею, вважаються:

а) у разі направлення електронною поштою – дата і час відправки засобами електронного зв’язку;

б) у разі направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення – дата і час, зазначені в повідомленні про вручення.

У разі якщо адресат відмовляється від отримання заяви або відсутній за вказаною адресою, днем та датою отримання заяви є день та дата проставлення у поштовому штемпелі відмітки про відмову адресата отримати заяву чи відмітки про відсутність адресата за вказаною адресою.

Відповіді (повідомлення) на заяви, пересилання копій заяви, передбачені цією статтею, викладаються письмово у паперовій та/або електронній формі.

Датою і часом отримання відповіді (повідомлення) на заяви, передбачені цією статтею, та/або направленої заяви вважаються:

а) у разі направлення електронною поштою – дата і час відправки засобами електронного зв’язку;

б) у разі направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення – дата і час, зазначені в повідомленні про вручення.

У разі якщо адресат відмовляється від отримання відповіді (повідомлення) на заяву або відсутній за вказаною адресою, днем та датою отримання відповіді (повідомлення) на заяви є день та дата проставлення у поштовому штемпелі відмітки про відмову адресата отримати відповіді (повідомлення) на заяви чи відмітки про відсутність адресата за вказаною адресою.

15. Власник веб-сайту, веб-сторінки не несе відповідальності за порушення авторського права і (або) суміжних прав, вчинені з використанням мережі Інтернет, якщо він вчасно вчинив дії, передбачені частиною третьою цієї статті.

Положення абзацу першого цієї частини не застосовуються, якщо:

а) власник веб-сайту впродовж трьох місяців, незважаючи на отримані та задоволені ним заяви про припинення порушень, допустив не менше двох випадків використання на одній чи декількох веб-сторінках, власником яких він є, одного й того самого об’єкта авторського права і (або) суміжних прав на одному й тому самому веб-сайті;

б) власник веб-сторінки, який не є власником веб-сайту, впродовж трьох місяців, незважаючи на отримані та задоволені ним заяви про припинення порушень, допустив не менше двох випадків використання одного й того самого об’єкта авторського права і (або) суміжних прав на одному й тому самому веб-сайті.

Стаття 522. Зобов’язання постачальників послуг хостингу щодо забезпечення захисту авторського права і (або) суміжних прав з використанням мережі Інтернет

1. Постачальники послуг хостингу зобов’язані передбачати у договорах про надання таких послуг умови і правила, що забороняють замовникам послуг вчиняти дії з розміщення електронної (цифрової) інформації з порушенням авторського права і (або) суміжних прав третіх осіб, а також зобов’язують замовників послуг вказувати достовірну і коректну інформацію про себе, у тому числі свої контактні дані, а у разі їх зміни невідкладно інформувати про це в порядку, визначеному законодавством.

2. Постачальник послуг хостингу не несе перед замовником таких послуг відповідальності за наслідки вжиття заходів, передбачених статтею 521 цього Закону, за умови виконання вимог частини першої цієї статті.

Постачальник послуг хостингу не несе відповідальності за порушення авторського права і (або) суміжних прав, за умови виконання вимог статті 521 цього Закону»;

8) розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (Відомості Верховної Ради України, 2011 р., № 2-3, ст. 11; 2015 р., №6, ст.40) доповнити пунктом 12 такого змісту:

«12. Установити, що виплата резидентом України доходу фізичним особам – нерезидентам, які здійснюють підприємницьку діяльність у сфері кінематографії не на території України, не є об’єктом нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування»;

10) частину третю статті 2 Закону України «Про публічні закупівлі» (Відомості Верховної Ради України, 2016 р., № 9, ст. 89) доповнити абзацом вісімнадцятим такого змісту:

«товари, роботи і послуги, необхідні для виготовлення (створення) вихідних фільмових матеріалів, аудіовізуальних творів, розповсюдження, дистрибуції та рекламування, зберігання, відновлення, реставрації, демонстрування фільмів»;

9) у Законі України «Про електронну комерцію» (Відомості Верховної Ради України, 2015 р., № 45, ст. 410):

частину четверту статті 9 доповнити абзацами другим і третім такого змісту:

«Постачальник послуг проміжного характеру в інформаційній сфері, що надає послуги проміжного (тимчасового) зберігання інформації, наданої одержувачем послуги, з єдиною метою – покращити подальшу передачу інформації іншим одержувачам послуги на їх вимогу, не несе відповідальності за автоматичне, тимчасове та проміжне зберігання інформації і за шкоду, завдану внаслідок використання результатів таких послуг, за умови що він не змінює зміст інформації, виконує умови доступу до інформації, включаючи законодавчі вимоги доступу до інформації про власника мережевого ресурсу, виконує правила оновлення інформації у спосіб, визнаний і який використовується у промисловості, не перешкоджає законному використанню технологій, які визнані та використовуються у промисловості, при отриманні даних про використання інформації, вдається до швидких дій з метою унеможливлення доступу до інформації, яку він зберігав, після того як йому стало відомо, що інформація в первинному джерелі передачі була видалена з мережі або доступ до неї унеможливлено, або є рішення суду про видалення чи унеможливлення доступу.

Постачальник послуг проміжного характеру в інформаційній сфері, що надає послуги постійного зберігання інформації на запит одержувача послуг (хостингу), не несе відповідальності за зміст переданої чи отриманої інформації, яка зберігається на запит отримувача послуг, та за шкоду, завдану внаслідок використання результатів таких послуг, за умови що у нього відсутні відомості про незаконну діяльність або факти чи обставини, які вказують на те, що діяльність має ознаки незаконної, або стосовно вимог про відшкодування збитків від такої незаконної діяльності, та постачальник після отримання таких відомостей вдається до швидких дій з метою усунення можливості доступу чи припинення доступу до інформації, у тому числі відповідно до вимог законодавства про авторське право і суміжні права»;

статтю 17 доповнити частиною четвертою такого змісту:

«4. Постачальник послуг проміжного характеру несе відповідальність за зміст переданої та отриманої інформації та за шкоду, завдану внаслідок використання результатів таких послуг, за умови відсутності в його діях будь-якої з обставин, що звільняють його від відповідальності, встановлених статтею 9 цього Закону»;

11) підпункт «а» пункту 4 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 17, ст. 184) доповнити абзацом дев’ятим такого змісту:

«переказування українським суб’єктом кінематографії іноземному суб’єкту кінематографії та (або) іноземному інвестору, та (або) іншому нерезиденту субсидій на часткове повернення коштів, передбачених Законом України «Про державну підтримку кінематографії в Україні».

4. Із дня набрання чинності цим Законом закони та інші нормативно-правові акти діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

5. Кабінету Міністрів України у тримісячний строк з дня опублікування цього Закону:

забезпечити прийняття актів, необхідних для реалізації цього Закону, в тому числі щодо єдиної державної системи електронного обліку квитків, реалізованих кінотеатрами «Єдиний електронний квиток»;

привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

6. Національному банку України у тримісячний строк з дня опублікування цього Закону:

привести свої нормативно-правовi акти у відповідність iз цим Законом;

забезпечити належне, безперебійне та оперативне виконання банками валютних операцій, пов’язаних з реалізацією суб’єктами кінематографії своїх прав та обов’язків щодо коштів, які надаються (або отримуються) як субсидії та державна підтримка галузі кінематографії (в розумінні цього Закону), оскільки такі дії сприятимуть формуванню позитивного іміджу України як ділового партнера та активізації міжнародного, міждержавного та зовнішньоекономічного співробітництва, а також залученню додаткових інвестицій в Україну.

7. Конкурсний відбір кінопроектів для формування Програми виробництва та розповсюдження національних фільмів, розпочатий до набрання чинності цим Законом, має бути завершений у строки та на умовах, визначених Порядком конкурсного відбору кінопроектів для формування Програми виробництва та розповсюдження національних фільмів, затвердженим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері кінематографії, та законодавством України.

Фільми, які перебувають у виробництві відповідно до Програми виробництва та розповсюдження національних фільмів та за якими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері кінематографії, укладено державні контракти на виробництво національних фільмів на умовах державного замовлення (договори фінансової підтримки виробництва фільмів) до набрання чинності цим Законом, мають бути завершені на умовах, передбачених державними контрактами (договорами) та законодавством України.

Додаток до Закону України «Про державну підтримку кінематографії в Україні»

КУЛЬТУРНИЙ ТЕСТ

Культурні критерії

1. Сюжетна лінія / сценарій/ центральна тема фільму базуються на подіях, що є частиною української або європейської культури/ історії/ міфології/ релігії – 2 бали.

(Цей критерій стосується творів, що базуються на подіях чи випадках, що є частиною традиційної української чи європейської культури /історії/ міфології/ релігії)

2. Фільм заснований на персонажі / особистості української / європейської культури / історії / релігії чи українського / європейського суспільства – 2 бали.

(Цей критерій стосується творів, що засновані на добре відомих персонажах / особистостях, які відіграють значну роль у сюжеті)

3. Сюжетна лінія фільму пов’язана з українським / європейським оточенням / місцем / місцевістю / архітектурним чи культурним оточенням – 2 бали.

4. Сюжетна лінія / сценарій / центральна тема фільму базується на українському чи європейському літературному творі чи на адаптованому творі інших мистецьких дисциплін культурного значення (образотворче мистецтво, музика тощо) – 2 бали.

5. Сюжетна лінія / сценарій/ центральна тема фільму зосереджується на сучасних культурних / соціальних темах українського чи європейського суспільства – 2 бали.

6. Фільм відображає важливу українську та (чи) європейську цінність (цінності): солідарність / рівність / захист прав людини / толерантність / захист навколишнього природного середовища / повага до культурних чи сімейних традицій / критичне мислення / верховенство права – 2 бали.

7. Фільм зосереджується на українській / європейській культурі / ідентичності чи українських / європейських звичаях та традиціях – 2 бали.

8. Сюжетна лінія / сценарій / центральна тема фільму зосереджується на сучасних чи історичних подіях, які впливають на європейське / українське суспільство, – 2 бали.

(Цей критерій стосується творів, що базуються на сучасних чи історичних ситуаціях / випадках, що мають вплив на сучасне європейське / українське суспільство)

Виробничі критерії

10. Творці фільму є громадянами України чи держав – членів Європейського Союзу:

Режисер-постановник, продюсер / співпродюсер, оператор-постановник, автор сценарію, виконавець головної ролі, склад виконавців ролі другого плану, автор музики, художник-постановник, художник по костюму, режисер монтажу, художник по гриму, директор з виробництва, монтажно-тонувального періоду (постпродакшн) та керівник відділу візуальних ефектів, режисер (перший асистент режисера) – ½ бала за кожен випадок відповідності, максимально 7 балів.

11. Щонайменше 51 відсоток учасників знімальної групи (крім зазначених у пункті 10) є громадянами України чи держав Європейського Союзу – 4 бали.

12. Зйомки відбуваються на натурі, в інтер’єрах чи у студіях в Україні – 4 бали:

якщо зйомки відбуваються протягом щонайменше одного дня – 1 бал;

якщо кількість знімальних днів в Україні становить 10 відсотків загальної кількості знімальних днів – 2 бали;

якщо кількість знімальних днів в Україні становить 25 відсотків загальної кількості знімальних днів – 3 бали;

якщо кількість знімальних днів в Україні становить 50 відсотків загальної кількості знімальних днів – 4 бали.

13. До виробництва фільму залучені українські постачальники послуг.

Для цілей застосування цього критерію «українські постачальники послуг» означають суб’єктів господарювання, які є резидентами України.

При залученні заявником будь-якого постачальника послуг, чиї послуги прямо пов’язані з виробничим процесом, бали за які присуджуються відповідно до критеріїв 13 чи 15, бали за залучення таких постачальників послуг за цим критерієм не присуджуються.

Таким чином, якщо фільм знімається у локаціях (місцевості) чи приміщеннях (студіях, павільйонах тощо) в Україні, бали за критерієм 14 будуть надані за тих постачальників послуг, які прямо залучені до робіт (послуг) підготовчого періоду.

Бали надаються на основі відсоткового підрахунку відповідно до такої методики:

якщо українські постачальники послуг залучалися до робіт підготовчого періоду в Україні принаймні на один день – 1 бал;

якщо українські постачальники послуг залучалися до робіт (послуг) підготовчого періоду не менш як на 10 відсотків загальної кількості днів підготовчого періоду – 2 бали;

якщо українські постачальники послуг залучалися до робіт (послуг) підготовчого періоду не менш як на 25 відсотків загальної кількості днів підготовчого періоду – 3 бали;

якщо українські постачальники послуг залучалися до робіт (послуг) підготовчого періоду не менш як на 50 відсотків загальної кількості днів підготовчого періоду – 4 бали.

14. Монтаж (включаючи монтаж зображення та звуку, зведення звукової доріжки, розташування лабораторій) здійснюється в Україні – 0,5-2 бали:

якщо роботи монтажно-тонувального періоду здійснювалися в Україні принаймні один день – 0,5 бала;

якщо роботи монтажно-тонувального періоду здійснювалися в Україні не менш як протягом 10 відсотків загальної кількості днів монтажу – 1 бал;

якщо роботи монтажно-тонувального періоду здійснювалися в Україні не менш як протягом 25 відсотків загальної кількості днів монтажу – 1,5 бала;

якщо роботи монтажно-тонувального періоду здійснювалися в Україні не меньш як протягом 50 відсотків загальної кількості днів монтажу – 2 бали.

15. Комп’ютерна графіка (CG), включаючи роботи із створення ефектів симуляції фізичних процесів (VFX), створена повністю або частково (не менше 50 відсотків загального хронометражу комп’ютерної графіки та ефектів) в Україні, – 1 бал.

16. Обсяг витрачання коштів з кошторисної вартості фільму на території України – 0,5-4 бали:

якщо обсяг витрачання коштів з кошторисної вартості фільму на території України становить більше 10 відсотків кошторису – 0,5 бала;

якщо обсяг витрачання коштів з кошторисної вартості фільму на території України становить більше 20 відсотків кошторису – 1 бал;

якщо обсяг витрачання коштів з кошторисної вартості фільму на території України становить більше 30 відсотків кошторису – 2 бали;

якщо обсяг витрачання коштів з кошторисної вартості фільму на території України становить більше 50 відсотків кошторису – 4 бали.

Верховна Рада України, 15 червня 2016 року